Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 757/44694/17-ц
провадження № 61-14495св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник -ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Юлії Василівни на рішення Печерського районного суду мста Києва від 11 вересня 2017 року у складі судді Цокол Л. І. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Іванченка М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим. По досягненню 16-тирічного віку йому було видано паспорт громадянина України. У травні 2007 року заявник працевлаштувався на роботу в ДП «Трансфорвардінг Плюс» де і працює до теперішнього часу, та переїхав на постійне місце проживання до міста Києва. У зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації в АР Крим ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року (момент проголошення незалежності України) і по теперішній час (по дату ухвалення рішення).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року заяву задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території України з 24 серпня 1991 року по
11 вересня 2017 року.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлених вимог та встановленого судом факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 24 серпня 1991 року по дату ухвалення рішення суду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Ю. В. залишено без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві -
Яцинік Ю. В., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 лютого 2018 року представник Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Ю. В. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва
від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва
від 16 січня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема, громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року (пункт 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588/2006). Отже, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, так як він був документований паспортом громадянина України.
Для оформлення паспорта особами, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи, відповідно до підпункту 5 пункту 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 302 від 25 березня 2016 року, з подальшими змінами та доповненнями, подається рішення суду про встановлення особи, а не рішення суду про встановлення факту постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року і по 11 вересня 2017 року.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Печерського районного суду міста Києва.
У квітні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві -
Яцинік Ю. В. здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
У справі, яка переглядається судами встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Сімферополь Автономної Республіки Крим та по досягненню 16-тирічного віку паспортною службою МВС України в АР Крим йому видано паспорт громадянина України.
У травні 2007 року ОСОБА_1 працевлаштувався на роботу в
ДП «Трансфорвардінг Плюс», де працює по теперішній час та переїхав на постійне місце проживання до міста Києва.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 втратив паспорт.
У зв`язку з втратою паспорта громадянина України та неможливістю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем реєстрації в АР Крим ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із обґрунтованості заявлених вимог та встановленого судом факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України з 24 серпня 1991 року по дату ухвалення рішення суду та того, що такий факт необхідний ОСОБА_1 для отримання паспорту громадянина України замість втраченого. При цьому суди дійшли висновку про те, що в даному випадку застосуванню підлягає Закон України «Про громадянство України».
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права:
Встановлення факту постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року і по дату ухвалення рішення суду, заявник обґрунтовував необхідністю звернення до підрозділу Державної міграційної служби України за місцем його фактичного проживання у місті Києві із заявою про видачу паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого та подальшої перевірки даних про його особу вказаним органом згідно положень Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до
24 ІНФОРМАЦІЯ_3 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Згідно Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320, якщо втрачений паспорт був отриманий у територіальному підрозділі, до якого подано заяву про втрату паспорта, здійснюється звірка даних особи та її фотозображення з даними і фотокарткою, уклеєною до заяви про видачу попереднього паспорта. У разі отримання паспорта в іншому територіальному підрозділі для підтвердження видачі втраченого паспорта саме тій особі не пізніше наступного дня після надходження заяви про втрату паспорта здійснюється звернення до цього територіального підрозділу.
Пунктом 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 745), встановлено перелік документів, які заявник подає для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого.
Згідно переліку пункту 46 вказаного порядку, такими документами є:
1) заява встановленого МВС зразка про втрату або викрадення паспорта зразка 1994 року (далі - заява про втрату паспорта);
2) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України);
3) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
4) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
5) рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);
6) документ, що посвідчує особу законного представника/ уповноваженої особи, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника/уповноваженої особи;
7) документи, що підтверджують сплату адміністративного збору, або оригінал документа про звільнення від його сплати. Оригінал документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертається заявнику, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта шляхом проставлення відмітки "Згідно з оригіналом" та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати;
8) документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів): про місце проживання - довідку органу реєстрації встановленого зразка; про народження дітей - свідоцтва про народження дітей; про шлюб і розірвання шлюбу - свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; про зміну імені - свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття;
9) одна фотокартка розміром 10 х 15 сантиметрів для внесення відцифрованого образу обличчя особи шляхом сканування із застосуванням засобів Реєстру - для оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, або особі, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу (в разі потреби). Фотокартка повинна відповідати вимогам рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (IКAO) Doc 9303.
Системний аналіз наведеного вище Порядку свідчить про те, що для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого, заявник повинен подати рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).
В свою чергу, доказів того, що заявник ініціював питання щодо проведення процедури встановлення особи суду не надано, а матеріали справи таких доказів не містять. Крім того, заявником не надано доказів про те, що він звертався до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови № 5
від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Ураховуючи наведене та те, що заявником не надано доказів ініціювання питання щодо проведення процедури встановлення особи, а також доказів звернення заявника до міграційної служби із заявою про видачу паспорта замість втраченого, на підставі якої приймають рішення про відмову чи задоволення такої заяви, що буде відповідати Порядку, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для встановлення зазначеного факту, оскільки заявником не використано досудового врегулювання даного питання відповідно до Порядку. Крім того, процедура встановлення належності до громадянства України не повинна застосовуватися до заявника, так як він отримував паспорт громадянина України, про що він вказує у заяві.
Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону та суперечать обставинам, що мають значення для справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права(частина перша статті 412 ЦПК України).
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року та постанова Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційна скарга представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Ю. В. підлягає задоволенню, рішення Печерського районного суду міста Києва
від 11 вересня 2017 року та постанова Апеляційного суду міста Києва
від 16 січня 2018 року - скасуванню з ухваленням у справі ного рішення, судові витрати понесені Головним управлінням Державної міграційної служби України в місті Києві за подання апеляційної скарги в розмірі
352,00 грн та судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі
640,00 грн, а всього - 992,00 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві.
Керуючись статтями 141, 400, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві - Яцинік Юлії Василівнизадовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , за участю Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, про встановлення факту, що має юридичне значення відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві 352,00 грн понесених судових витрат за подання апеляційної скарги та 640,00 грн понесених судових витрат за подання касаційної скарги, а всього - 992,00 грн.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 січня 2018 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило
