Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 14 грудня 2021 року

у справі № 2610/27695/2012

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати незаконними дії виконувача обов'язків заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - ДВС) щодо винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 26 184,84 грн під час примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у виконавчому провадженні, і визнати незаконною та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою суду першої інстанції скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1. задоволено частково. Визнано неправомірною постанову виконувача обов'язків начальника ДВС у виконавчому провадженні про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 26 184,84 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Також Великою Палатою Верховного Суду враховується, що відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.

Порядок стягнення аліментів, крім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).

Оскільки предметом регулювання за указаними нормами є як визначення розміру заборгованості за аліментами, так і накладення штрафів за наявності заборгованості, порядок вирішення спору як щодо розміру заборгованості, так і про накладення штрафу з огляду на наявність заборгованості має відбуватися у межах однієї юрисдикції - у порядку цивільного судочинства, що буде відповідати принципам верховенства права та ефективності провадження як механізму судового захисту.

ВИСНОВКИ: скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження рішень виконавця, критерії розмежування судової юрисдикції, цивільна юрисдикція, адміністративна юрисдикція