Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 серпня 2021 року

у справі № 761/13278/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо умови правової охорони персоналу як частини аудіовізуального твору

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (далі - УДППЗ «Укрпошта»), правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист авторських прав та стягнення компенсації.

Позовна заява мотивована тим, що він є автором сценарію до кінофільму за мотивами роману ОСОБА_5. У 1988 році літературно-художні образи сценарію оприлюднено у кінофільмі, знятого на кіностудії ім. О. Довженка та режисером-постановником якого також був він. Роль одного із персонажів кінофільму виконувала актриса. Цей персонаж у її виконанні знайшов відображення на поштовій марці, при цьому зображення відтворює фрагмент з кінофільму. Художником зображення є ОСОБА_2, який 05 травня 2014 року уклав з УДПШЗ «Укрпошта» авторський договір.

Позивач зазначав, що персонаж є окремим, самостійним від кінофільму, твором, творчим задумом, що був ним втілений як режисером-постановником (стаття 483 ЦК Української РСР, Рекомендації Державної служби інтелектуальної власності щодо правової охорони та захисту в сучасних умовах аудіовізуальних творів, створених за радянських часів), але він не надавав дозволу на використання цього персонажу та фрагменту з кінофільму за участю цього персонажу.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

ОЦІНКА СУДУ

З моменту Закону України від 11 липня 2001 року № 2627-III «Про внесення змін до Закону України «Про авторське право і суміжні права» права та обов`язки, що виникали після набрання ним чинності, підлягали врегулюванню відповідно до його положень, а якщо були такі, що суперечать цьому закону, то вони не застосовувалися. У зв`язку із цим положення ЦК Української РСР не підлягають застосуванню для вирішення спору, який виник у зв`язку із введенням в обіг поштової марки.

Змістовний та логічний аналіз статті 17 цього Закону свідчить, що виключне майнове право на твір, а відтак і на його частини, належить організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору. За авторами ж, які створили власний твір, що став складовою частиною аудіовізуального твору, зберігається авторське право кожного на свій твір, тобто і відповідне майнове право з усіма супутніми йому властивостями, якщо про інше не вказано у договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору.

Аудіовізуальний твір, зокрема кінофільм, є поєднанням інших творів (сценарію, музичних творів, малюнків тощо), для його створення можуть використовуватись вже готові такі окремі елементи або створені спеціально. При цьому, об'єктом авторського права може виступати аудіовізуальний твір як єдине ціле або ж його окремі елементи. Проте самостійними об'єктами авторського права в такому творі можуть бути інші твори, які увійшли складовою частиною до цього аудіовізуального твору. Автор кожної частини аудіовізуального твору зберігає авторське право на свою частину.

Частина твору в контексті обставин цієї справи є охороноздатною, якщо вона може використовуватися самостійно, є результатом творчої діяльності автора і є оригінальною.

Отже, аудіовізуальний твір є результатом спільних зусиль творчих працівників, виробничо-технічного персоналу кіностудій, а також суб`єктів продюсерської (організаційної) діяльності, що обумовлює виникнення особливостей у встановленні правового статусу осіб, які беруть участь у їх створенні.

Зазначене дає підстави для висновку про те, що аудіовізуальний твір є складним синтетичним твором, який органічно поєднує як охоронювані, так і не охоронювані авторським правом результати творчої діяльності. Аудіовізуальний твір поєднує об'єкти, які можуть використовуватись окремо від нього, а також елементи, що не можуть об`єктивно існувати окремо від нього.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що сама по собі та обставина, що позивач є режисером-постановником та автором сценарію (у співавторстві з іншою особою) не дає підстав для висновку, що саме позивачу належить авторство щодо такого персонажу як монахиня (ігуменя), що втілений у аудіовізуальному творі акторкою ОСОБА_8, та цей персонаж є результатом творчої діяльності позивача, його творчим задумом. Відтак відсутні підстави уважати, що частина твору, а саме цей персонаж, в контексті обставин цієї справи підлягає правовій охороні та є охороноздатним.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції врахував висновки експерта, які в цілому мають інформативний характер та не дають підстав вважати про порушення авторських прав позивача з боку відповідача, а також висновки експерта, які є належним чином обґрунтованими, проведене дослідження є переконливим, висновок узгоджується з іншими доказами у справі у їх сукупності, та пояснення експерта про те, що акторка ОСОБА_8 грала роль монахині і в інших фільмах, а на момент створення марки померла, отже художник використав ті зображення акторки, які залишились після її смерті, і в даному випадку використано не кадр, а об'єкт, який не містить ефекту гримування, окрім того, індивідуальні риси є особистими правами акторки.

Надаючи правову оцінку цим висновкам експертів в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що є установленим факт створення поштової марки на основі фрагменту аудіовізуального твору кінофільму, однак позивач не є власником майнових прав на аудіовізуальний твір в цілому, не довів авторство на окрему складову частину твору (персонаж), що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

ВИСНОВКИ: персонаж підлягає правовій охороні, якщо він є самостійним результатом творчої праці автора й виражений в об'єктивній формі, наділений специфічними рисами чи їх сукупністю (вигляд, стиль розмови, поведінка, характер тощо), які виокремлюють та індивідуалізують його з-поміж інших персонажів, та у зв`язку із цим він здатний запам`ятовуватися, що в цілому може стати успішним для його комерційного використання (але не обов'язково).

КЛЮЧОВІ СЛОВА: доведення авторства твору, захист прав інтелектуальної власності, умови надання правової охорони твору