Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 червня 2021 року

у справі № 487/8206/18

Цивільна юрисдикція

Щодо законності звільнення працівника за прогул у разі подання ним заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Амальгама люкс» про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

ОЦІНКА СУДУ

Право особи на відпустку в разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, віднесене законодавцем до відпусток без збереження заробітної плати (розділ VI Закону України «Про відпустки»), а не до соціальних відпусток (розділ IV цього Закону), однак право на відпустку у зв`язку з потребою дитини в домашньому догляді має вочевидь соціальний характер, оскільки стосується забезпечення соціальних прав працевлаштованих батьків.

Відповідно до частини першої статті 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Частиною першою статті 181 КЗпП України визначено саме порядок надання указаних відпусток, а не права та обов`язки учасників трудових відносин у зазначеному процесі.

Для реалізації права на відпустку без збереження заробітної плати, гарантованого статтями 2, 25 Закону України «Про відпустки» та частиною шостою статті 179 КЗпП України, працівнику необхідно підтвердити факт хвороби дитини медичним висновком, оформити своє волевиявлення у відповідній письмовій заяві та повідомити про свій намір роботодавця.

У випадку дотримання наведеного порядку працівник вважається таким, що реалізував гарантоване державою право на отримання відпустки без збереження заробітної плати. Кадрове оформлення (видача відповідного наказу роботодавця) поданої заяви про відпустку не є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення у працівника права на відпустку за статтею 25 Закону України «Про відпустки» та частиною шостою статті 179 КЗпП України.

Право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною прямо пов`язане з потребою дитини в домашньому догляді, тобто при наданні вказаного виду відпусток інтереси виробництва не можуть превалювати над інтересами дитини працівника, яка потребує домашнього догляду. Сторони трудового договору умов надання цієї відпустки не узгоджують, як і остаточного рішення - чи надавати таку відпустку, керівник не приймає.

Уже сам факт перебування дитини з потребою домашнього догляду під доглядом працівника унеможливлює фізичний вихід останнього на роботу, відповідно очікування на робочому місці наказу роботодавця про надання відпустки призведе до порушення прав хворої дитини та того з батьків, хто здійснює догляд і потребує відпустки для цієї мети.

ВИСНОВКИ: право на отримання відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною вважається реалізованим з моменту подання працівником належним чином оформленої заяви з доданими до неї відповідними підтвердними документами, а тому незаконним є звільнення за прогул працівника, який належним чином подав таку заяву, тобто повідомив роботодавця про волевиявлення щодо отримання відпустки для догляду за дитиною та у зв`язку із цим не вийшов на роботу у вказану ним дату.

При цьому такий вид відпустки відповідно до вимог закону за наявності підтверджуючих документів надається роботодавцем в обов'язковому порядку і згоди роботодавця на таку відпустку закон не вимагає.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок надання відпустки для догляду за дитиною, соціальні гарантії працівників, незаконне звільнення, захист трудових прав