Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 червня 2021 року
у справі № 817/593/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про оскарження рішення нотаріуса стосовно внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Обарівінвест" звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно - Приватного нотаріуса міського нотаріального округу, треті особи - ОСОБА_1, ПАТ "Златобанк", ТОВ "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Актив Плюс", ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими внесено зміни до записів про нерухоме майно.
Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову окружного адміністративного суду скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивачу роз'яснено, що даний спір має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
ОЦІНКА СУДУ
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
ВИСНОВКИ: заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третіми особами прав іпотекодержателя. Отже, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії нотаріуса як суб`єкта, наділеного владно управлінськими функціями, скільки виконання умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
З огляду на суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов кредитного договору, договору іпотеки, а також договорів про відступлення права вимоги, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: оскарження нотаріальних дій, спори у сфері державної реєстрації прав, адміністративна юрисдикція, господарська юрисдикція
