Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 лютого 2019 року

у справі № 910/9131/16

Господарська юрисдикція

Щодо наслідків відсутності згоди заставодержателя на вчинення правочину з відчуження заставленого майна

ФАБУЛА СПРАВИ

У межах справи про банкрутство ПрАТ "Креатив" ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до місцевого суду з позовом до ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Протеїн-Продакшн" про визнання недійсною Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу обладнання, укладеної між відповідачами щодо рухомого майна, обтяженого заставою ПАТ "Укрексімбанк" відповідно до договору застави на забезпечення кредитних зобов'язань ПрАТ "Креатив" та третіх осіб перед ПАТ "Укрексімбанк", без погодження відповідачем-1, як заставодавцем, з позивачем-заставодержателем відчуження заставного майна на користь відповідача-2 за оспорюваним правочином; як підставу позову ПАТ "Укрексімбанк" визначено приписи статей 203, 215, 586 ЦК України, статті 17 Закону України "Про заставу".

Ухвалою господарського суду відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Укрексімбанк" до ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Протеїн-Продакшн" про визнання недійсною Додаткової угоди до Договору купівлі-продажу обладнання в межах справи №910/9131/16.

Постановою апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Аналіз змісту статей 1, 27 Закону України "Про заставу" дозволяє дійти висновку про те, що однією з підстав для виникнення права застави у заставодержателя є укладення ним договору застави із заставодавцем із встановленням їх взаємних прав та обов'язків, виходячи із принципу свободи договору в силу статті 627 ЦК України та з урахуванням законодавчо встановлених вимог до змісту договору застави. Так, частиною 1 статті 17 Закону України "Про заставу" передбачено право заставодавця на розпорядження заставленим майном тільки за згодою заставодержателя.

Отже, заставодавець, як власник предмета застави, вправі за погодженням із заставодержателем відчужити заставлене майно на користь третьої особи. При цьому, відчуження заставодавцем предмета застави без згоди заставодержателя не має наслідком припинення права застави як права заставодержателя на звернення стягнення на заставлене майно, оскільки така підстава для припинення застави відсутня в переліку відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про заставу".

За змістом частини 1 статті 27 Закону України "Про заставу" вбачається, що застава зберігає силу якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відтак, у разі відчуження заставодавцем заставленого майна на користь третьої особи право застави заставодержателя зберігає силу для нового власника обтяженого майна; при цьому, правовідносини застави між заставодержателем та новим власником предмета застави виникають з моменту набуття права власності на спірне майно новим власником та регулюються умовами договору застави, укладеного між попереднім власником як заставодавцем заставленого майна та заставодержателем.

ВИСНОВКИ: колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками судів про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину з відчуження заставодавцем на користь третьої особи предмета застави, оскільки його вчинення за відсутності згоди заставодержателя не позбавило його права вимоги за договором застави, укладеним з первісним власником майна, так як застава зберегла свою силу для нового власника згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про заставу" і позивач-заставодержатель не втратив можливості для звернення.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: підтвердження права на відчуження майна, способи забезпечення виконання зобов’язання, правовий статус майна в заставі, недійсність правочинів