Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 лютого 2021 року
у справі № 809/1947/16[1]
Адміністративна юрисдикція
Щодо правової природи середнього заробітку за час вимушеного прогулу/затримки виконання рішення про поновлення на роботі
Аналогічна правова позиція висловлена
Великою Палатою Верховного Суду в постанові
від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16
та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури обласної державної адміністрації з вимогами:
- визнати протиправним невиплату належних позивачу сум розрахункових у день звільнення з Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації;
- зобов'язати правонаступника Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури обласної державної адміністрації виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по дату постановлення рішення;
- зобов'язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури ї обласної державної адміністрації виплатити позивачу проіндексовану суму ( належної йому заробітної плати, невиплаченої йому;
- зобов'язати Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури обласної державної адміністрації виплатити позивачу суму грошової компенсації за всі дні невикористаної відпустки.
Постановою окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.
Постановою апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
З аналізу зазначених норм трудового законодавства випливає, що умовами застосування статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум. У разі дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником і підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах із роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
ВИСНОВКИ: середній заробіток за час вимушеного прогулу/затримки виконання рішення про поновлення на роботі за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу/затримки виконання рішення про поновлення на роботі не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори щодо звільнення з публічної служби, особливості відповідальності роботодавця, захист трудових прав, належні працівнику виплати