Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 січня 2019 року

у справі № 806/2164/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, у якому просив стягнути з Національної поліції на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

Окружний адміністративний суд постановою позовні вимоги задовольнив.

Апеляційний адміністративний суд ухвалою залишив постанову суду першої інстанції без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Щодо доводів відповідача про строки звернення до суду з цим позовом, то з цього приводу варто зазначити правовий висновок, який висловив Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012: «за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

ВИСНОВКИ: З огляду на положення статей 116, 117 КЗпП, обов'язок виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні покладено саме на роботодавця, тож якщо позивача звільнено зі служби, тобто припинено трудові правовідносини, за наказом Національної поліції України, то і обов'язок виплатити належне позивачу грошове забезпечення, як і наслідки за неналежне виконання цього обов'язку, теж покладено на нього.

З огляду на це для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правила обчислення процесуальних строків, спори щодо звільнення з публічної служби, строки звернення до суду, відповідальність роботодавця