УХВАЛА
21 жовтня 2019 року
Київ
справа №806/2164/16
адміністративне провадження №К/9901/25983/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про стягнення 32 601,72 грн,
І. Суть справи
ОСОБА_1 у жовтні 2016 року звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, в якому просив суд стягнути з Національної поліції на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 32 601,72 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 19 квітня 2019 року частково задовольнив позов ОСОБА_1 , стягнув з Національної поліції України на користь позивача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 21 912, 79 грн.
Вказане рішення Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 1 серпня 2019 року змінив в частині абзацу 2 резолютивної частини, виклавши його в наступній редакції: "Стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 24 403,89 грн".
У касаційній скарзі Національна поліція України просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження обґрунтовуючи поважність його пропуску.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
7 жовтня 2019 року скаржник усунув недоліки касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду платіжного доручення про сплату судового збору.
Таким чином, скаржником усунуто недоліки касаційної скарги, вона відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття, або відмову у відкритті касаційного провадження.
Стосовно клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд вважає за необхідне його задовольнити, з наступних підстав.
Згідно статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду була ухвалена 1 серпня 2019 року. Разом з тим, скаржник подав касаційну скаргу 9 вересня 2019 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що повний текст рішення суду апеляційної інстанції було надіслано поштовим зв`язком 8 серпня 2019 року, на підтвердження чого додає копію конверта.
За таких обставин, Верховний Суд визнає поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження наведені скаржником.
Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Пункт 20 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає таке поняття як адміністративна справа незначної складності - це справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Зокрема, до справ незначної складності належать справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище (пункт 17 статті 4, пункт 1 частини 6 статті 12 вказаного Кодексу). До публічної служби належить також і державна служба, в тому числі проходження служби в Національній поліції України (стаття 59 Закону України «Про Національну поліцію»).
ОСОБА_1 обіймав посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах третього територіального управління Департаменту протидії наркозлочинності. Предметом спору у цій справі є відносини щодо звільнення та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Важливо, що позивач не є особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище в розумінні Закону України «Про запобігання корупції».
Примітка до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» визначає перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до Указу Президента України «Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами» від 21 березня 2002 року посада позивача - старший оперуповноважений в особливо важливих справах третього територіального управління Департаменту протидії наркозлочинності - не відноситься до посад, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу.
Відповідно до частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас, у касаційній скарзі Національна поліція України зазначає, що цю справу розглянуто попередніми судами з відхиленням від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 820/1134/17.
Однак, ці твердження є необгрунтованими, оскільки позиція суду апеляційної інстанції викладена із застосуванням ньорм матеріального права яке відповідає тій позиції, що міститься у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 820/1134/17.
Національна поліція України мотивує свою касаційну скаргу тим, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема не надали належної оцінки поясненням та доказам.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями Кодексу адміністративного судочинства України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний суд зазначає, що правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви (ухвала Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України»). Тому відмова Верховного Суду у розгляді касаційної скарги Національної поліції України у цій справі на підставі критерію малозначності справи не становить порушення права відповідача на доступ до суду за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. За таких умов і обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 4, 12, 248, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Визнати поважними причини пропуску Національною поліцією України строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року і постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі № 806/2164/16.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про стягнення 32 601,72 грн.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Н.М. Мартинюк
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
