ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
УХВАЛА
іменем України
"18" січня 2017 р. Справа № 806/2164/16
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Котік Т.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Національної поліції України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Національної поліції України про стягнення коштів ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 р. позов задоволено.
Стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_3 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 32601,72 грн.
Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.
Наказом Національної поліції України від 01.08.2016 №556 о/с його звільнено зі служби за п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", вислуга років на день звільнення складає 12 років 10 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні - 01 рік 2 місяці 08 днів. (а.с.8)
Встановлено, що при звільненні ОСОБА_3 не отримав одноразової грошової допомоги у день звільнення, а виплачено її лише 19.10.2016 р., що підтверджено випискою по рахунку ОСОБА_3, сформованою АБ "Укргазбанк" від 21.10.2016 р. (а.сп.11).
Позивач вважає, що за період з 01.08.2016 по 19.10.2016 йому має бути виплачена компенсація за затримку розрахунку при звільненні, тому звернувся до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_3 компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 32601,72 грн. дійшов висновку, що такі вимоги є правомірними.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції вірно вказав, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року.
Статтею 77 вказаного Закону врегульовано питання звільнення зі служби в поліції.
Згідно ст.102 даного Закону забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 1 статті 9 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Суд вірно зазначив, що вказана норма кореспондується з пунктом 10 постанови від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" , прийнятої на виконання Закону№2262-XII, у якій зазначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
02.03.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №154, якою внесено зміни до постанови №393 та передбачено також виплату одноразової грошової допомоги поліцейським при звільненні їх зі служби в поліції.
Так, норми Кодексу законів про працю України регулюють трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 Порядок виплати грошового забезпечення поліцейським визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988, постановою від 17.07.1992 №393.
Однак, зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.
Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Вказана правова позицію наведена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 у справі №21-8а15.
За правилами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
За приписами статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд першої інстанції правильно вказав, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), а тому у даному випадку необхідно застосувати до вказаних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно приписів статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відтак, оскільки у день звільнення позивача, виплата одноразової грошової допомоги відповідачем не була проведена, то суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Так, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню (пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).
Відповідно до довідки про грошове забезпечення, виданої Департаментом протидії наркозлочинності Національної поліції України, сума грошового забезпечення позивача складає: за червень 2016 року - 7343,75 грн., за липень 2016 року - 9576,25 грн. Разом - 16920,00 грн.
Судом першої інстанції правильно обраховано середній заробіток у відповідності до Порядку № 100 зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що складає 32601,72 грн.
Суд належним чином дослідив представлені докази, встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та зробив обгрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. У доводах апеляційної скарги відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування постанови, а наведені доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "15" листопада 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Т.С. Котік
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/ Національна поліція України вул.Академіка Богомольця,10,м.Київ,01024
4-третій особі: - ,
