Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 березня 2021 року
у справі № 459/5027/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо неможливості визнання одного з колишнього подружжя таким, що втратив право користування жилим приміщенням
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовані тим, що він є власником будинку. Відповідачі зареєстровані у зазначеному будинку, однак фактично не проживають в ньому, не здійснюють комунальних платежів і не несуть жодних витрат, пов`язаних з утриманням житла. Їхня реєстрація у належному йому будинку призводить до додаткових нарахувань комунальних платежів.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
ВИСНОВКИ: установивши, що спірний житловий будинок, придбаний під час перебування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (ОСОБА_5) у зареєстрованому шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неможливість визнання ОСОБА_2, яка є співвласником будинку, такою, що втратила право користування жилим приміщенням. При цьому сама лише державна реєстрація права власності на нерухоме майно за позивачем не може свідчити про те, що таке майно належить позивачу на праві особистої приватної власності, з урахуванням того, що воно набуте під час зареєстрованого з відповідачкою шлюбу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: житлові спори, правовий режим спільної власності, захист права власності, право на житло