Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 жовтня 2019 року
у справі № 695/506/13-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо правових наслідків недійсності заповіту при множинності заповітів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус, державний нотаріус, про встановлення нікчемності заповіту ОСОБА_3 від 25 березня 2011 року на ім`я ОСОБА_2 та застосувати наслідки нікчемного правочину, відновивши чинність заповіту ОСОБА_3 на його ім'я, який був посвідчений 12 січня 2011 року приватним нотаріусом.
Справа розглядалася судами попередніх інстанцій неодноразово.
Останнім суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_3, складеного на користь ОСОБА_2 та посвідченого 25 березня 2011 року державним нотаріусом. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до положень частини другої-четвертої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Тобто, чинність попереднього заповіту не відновлюється у випадку, коли новий заповіт був визнаний недійсним, за виключенням випадків, коли недійсність нового заповіту зумовлена вчиненням його заповідачем у момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними (стаття 225 ЦК України), або якщо новий заповіт визнаний судом недійсним як такий, що було вчинено під впливом насильства (стаття 231 ЦК України). Існування таких винятків обумовлено відсутністю волі спадкодавця на складання нового заповіту, а відтак - презумпцією волі на збереження чинними умов попередньо складеного заповіту.
Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Загальні наслідки недійсності правочину передбачені частинами першою, другою статті 216 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
ВИСНОВКИ: у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність нового заповіту на підставі частини першої статті 1257 ЦК України. Однак, установивши, що складений новий заповіт не був визнаний недійсним на підставі статей 225, 231 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для відновлення чинності заповіту попереднього, складеного на ім`я позивача. Такого наслідку, як відновлення чинності попереднього заповіту, як того вимагає позивач, положення статті 216 ЦК України не передбачає, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що юридичним наслідком встановлення нікчемності заповіту з підстав, передбачених частиною першою статті 1257 ЦК України, є відновлення чинності попереднього заповіту.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: спадкові спори, порядок спадкування за заповітом, оскарження відмови у вчиненні нотаріальних дій, недійсність правочинів, правочини з вадами волі
