Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 14 січня 2021 року
у справі № 803/1570/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо порядку оподаткування процентів, сплачених платником податків за кредитними договорами з нерезидентами
Аналогічна правова позиція висловлена
Верховним Судом України в постановах
ід 30.10.2012 року у справі № 21-285а12
від 08.10.2013 року у справі № 21-305а13
Фабула справи: ТОВ «Вілк Україна» звернулось до окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПК України для звільнення від оподаткування доходів нерезидента з джерелом походження в Україні не вимагається надання документів, що підтверджують сплату податків нерезидентом у країні нерезидента, а тому висновок відповідача щодо ненадання товариством таких документів є неправомірним. Зазначає, що п. 4 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал передбачає можливість компетентних органів обох держав за взаємною згодою встановити спосіб застосування обмежень, передбачених п.п. 2 і 3 даної статті, щодо процентів, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, однак в зв`язку з тим, що такий спосіб не було встановлено Сторонами, то позивач правомірно керувався п. 1 Конвенції, який передбачає можливість оподаткування таких процентів в цій другій Державі. Вважає, що із врахуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податків, закріпленого в ст.ст. 4, 56 ПК України у зв`язку з неоднозначним трактуванням прав та обов`язків платника податків, слід прийняти рішення саме на його користь.
Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує на неврахування судами, що п. 4 ст. 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою встановлено, що компетентні органи Договірних держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування обмежень, передбачених п.п. 2 та 3 цієї Конвенції. Вважає, що оскільки способу застосування обмежень, визначених п.п. 2 та 3 статті 11 зазначеної Конвенції до цього часу компетентними органами обох держав не встановлено, підприємство при виплаті відсотків нерезиденту, правомірно керувалося саме п. 1 ст. 11 Конвенції. Зазначає, що допускаючи застосування положень ст. 23 Конвенції, суд дійшов помилкового висновку, що доходи резидентів Швейцарії оподатковуються в даному випадку подвійно, і в Україні, і в Швейцарії, та на виправлення (усунення) цього платник податків Швейцарії повинен застосувати норми Конвенції про усунення (виправлення) здійсненого подвійного оподаткування.
Правова позиція Верховного Суду: пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у пп.пп. 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
За приписами п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 цієї статті.
П. 3.2 ст. 3 ПК України передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
П. 1 ст. 11 Конвенції встановлено, що проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Однак, у відповідності до п. 2 цієї ж статті, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів.
При цьому механізм усунення подвійного оподаткування передбачено ст. 23 цієї Конвенції.
Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено п. 3 ст. 11 Конвенції. Зокрема, це стосується процентів, якщо вони сплачуються: у зв`язку продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; у зв`язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству; за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади.
Висновки: проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резидентам Швейцарії, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами, з урахуванням того, що нарахування та виплата процентів є першою подією, яка відбувається в Україні.
Ключові слова: податкові пільги, оподаткування доходів нерезидентів, підстави звільнення від оподаткування
