Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 липня 2020 року
у справі № 803/916/17
Адміністративна юрисдикція
Щодо звільнення декларанта від обов`язку доводити правильність заявленої ним митної вартості товарів
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА _1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби України, інспектора Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості.
Волинський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав митному органу достатній пакет документів на підтвердження повноти та достовірності заявленої митної вартості товару за «основним методом».
Відповідач звернувся з касаційною скаргою, де вказав на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку митного органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема витрат, понесених на транспортування оцінюваного транспортного засобу та здійснення платежів третім особам на користь продавця та відомостей про оплату комісійних, посередницьких послуг.
Верховний Суд залишив без змін оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій.
ОЦІНКА СУДУ
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються в спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може відбуватися тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснене, тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
ВИСНОВКИ: декларант не зобов'язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: митні спори, підтвердження митної вартості товарів, вимога про надання додаткових документів, процедура митного оформлення, порядок здійснення митного контролю, повноваження митних органів, доказування у митних спорах, тягар доказування