Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 10 грудня 2020 року
у справі № 186/1398/19
Кримінальна юрисдикція
Щодо встановлення судом спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК України
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ст. 335 КК.
За ухвалою апеляційного суду вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 залишено без зміни.
ККС ВС скасовано рішення судів попередніх інстанцій та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Визнаючи ОСОБА_1 винуватим, суд вказав, що суб’єкт злочину, передбаченого ст. 335 КК, спеціальний. Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII) суб’єктами ухилення від призову на строкову військову службу можуть бути тільки придатні для цього за станом здоров’я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. За змістом ст. 17 вказаного Закону відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у середніх або вищих навчальних закладах. У ст. 24 Закону України «Про вищу освіту» передбачено обов’язкове ліцензування освітньої діяльності. Оскільки теологічна семінарія не проходила процедуру ліцензування, то навчання в цьому духовному навчальному закладі не дає права на відстрочку від призову на строкову військову службу.
Відповідно до ч. 8 ст. 17 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що відстрочка від призову на строкову військову службу для здобуття освіти на весь період навчання надається громадянам призовного віку, які навчаються у закладах середньої або вищої духовної освіти з денною формою навчання.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо відстрочення проходження військової служби.
ВИСНОВКИ: у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції усупереч вимогам ст. 374 КПК не навів мотивів неврахування окремих доказів, наданих стороною захисту на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 335 КК, і витлумачив закон у спосіб, який не відповідає його точному змісту. Суд не врахував, що духовний навчальний центр, в якому навчався обвинувачений на час інкримінованого йому діяння на базі релігійної організації, не є освітнім закладом, а є релігійною організацією і його діяльність регулюється не Законом України «Про вищу освіту», а спеціальним законом – Законом «Про свободу совісті та релігійні організації». Під час нового розгляду суду необхідно належним чином дослідити всі докази у справі, перевірити, з якого часу зареєстрований духовний навчальний заклад, в якому навчався ОСОБА_1, та чи мав останній право, передбачене ст. 17 до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», на відстрочку від призову на строкову військову службу, і залежно від установленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кримінальні правопорушення у сфері забезпечення призову та мобілізації, склад злочину за ст. 335 КК України, спеціальний суб'єкт злочину
