Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

ід 14 січня 2021 року

у справі № 809/1035/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів стосовно оскарження рішення про поширення податкової застави на майно, яке є предметом іпотеки

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 01.07.2020 у справі № 804/15129/15

Фабула справи: ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції Головного управління ДФС про визнання протиправними дій щодо поширення податкової застави, оформлення права податкової застави та реєстрації податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на адміністративні приміщення, визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна, зобов'язання звільнити з-під податкової застави нерухоме майно, що належить ПрАТ «ОРГХІМ» та виключити його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, протиправно, в порушення п. 89.2 ст. 89, пп. 87.3.1 п. 87.3 ст. 87 ПК України та п. 1.10 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 поширено податкову заставу та здійснено опис майна, що належить ПрАТ «ОРГХІМ», яке є предметом іпотеки, право вимоги на яке належить позивачу як переважному кредитору та іпотекодержателю.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано акт опису майна. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Мотивація касаційної скарги: відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

Правова позиція Верховного Суду: справою адміністративної юрисдикції в розумінні п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Висновки: спір у цій справі виник через наявність перепон (неможливість виконання судового рішення суду господарської юрисдикції) Товариства щодо реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки - нерухомого майна, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення сплати податкового боргу, так як боржник за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником спірного приміщення.

Спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Ключові слова: адміністративне судочинство, ознаки приватно-правових спорів, порушення прав іпотекодавця, судовий захист права власності