ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року

м. Київ

справа № 809/1035/17

адміністративне провадження № К/9901/53697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 ( суддя Біньковська Н.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 ( головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Онишкевич Т.В.) у справі № 809/1035/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, скасування рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо поширення податкової застави, оформлення права податкової застави та реєстрації податкової застави в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на адміністративні приміщення загальною площею 1829,4 м. кв, що знаходяться в м. Івано-Франківськ, вулиця Галицька, 67, визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу, акту опису майна №12/17-140 від 16.06.2016 року, зобов`язання звільнити з-під податкової застави нерухоме майно, що належить ПРАТ «ОРГХІМ» та виключити його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, протиправно, в порушення пункту 89.2 статті 89, підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України та пункту 1.10 Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 поширено податкову заставу та здійснено опис майна, що належить ПРАТ «ОРГХІМ», яке є предметом іпотеки, право вимоги на яке належить позивачу як переважному кредитору та іпотекодержателю.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 , залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано акт опису майна № 12/17-140 від 16.06.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що описане контролюючим органом 16.06.2016 в податкову заставу майно ПРАТ «ОРГХІМ» не може бути джерелом погашення податкового боргу, оскільки перебуває в іпотеці, яка зареєстрована згідно із законом у відповідному державному реєстрі до моменту виникнення права податкової застави.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2008 між ВАТ «КРЕДОБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» (позичальником) укладено кредитний договір № 09/2008, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти в кредит у розмірі 4 000 000,00 грн. на термін по 19.02. 2013 на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 17,5 % річних для купівлі нежитлових офісних приміщень загальною площею 392,5 кв. м, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 103 у ЗАТ «Страхова компанія «Промінь» згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Підпунктом 3.3 пункту 3 даного договору позичальник зобов`язується надати в заставу майно (власне і третіх осіб), оціночна вартість якого становить не менше 5 015 000 грн.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника (ТзОВ «Фінансова компанія «ДЕКРА») 17.07.2009 між ВАТ «КРЕДОБАНК» (іпотекодержателем) та ВАТ «ОРГХІМ» (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за реєстр. № 1790, предметом якого є нерухоме майно: адміністративні приміщення загальною площею 1829,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Галицька, 67 та належать на праві приватної власності іпотекодавцю.

17.07.2009 нотаріусом накладено заборону відчуження на зазначені в договорі іпотеки нежитлові приміщення, що підтверджується витягом про реєстрацію у державному реєстрі іпотек № 24120941. Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 24120546 від 17.07.2009.

14.06.2011 начальником ДПІ в м.Івано-Франківську прийнято рішення про опис майна що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) ПАТ «ОРГХІМ» у податкову заставу відповідно до статті 89 розділу 2 Податкового кодексу України.

29.11.2011 між ВАТ «КРЕДОБАНК» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, згідно з яким право грошової вимоги за кредитним договором №09/2008 від 20.02.2008 перейшло від ВАТ «КРЕДОБАНК» до ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» .

16.12.2011 між ПАТ «КРЕДОБАНК» (первісним іпотекодержателем) та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (новим іпотекодержателем) укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до якого новий іпотекодержатель одержує право замість первісного іпотекодержателя вимагати від боржників сплати суми боргу в розмірі, що визначений станом на дату укладення договору.

Згідно договору факторингу та договору про відступлення прав за договорами іпотеки позивач набув прав кредитора та нового іпотекодержателя.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2016 у справі № 813/809/3246/14 в частині відмови в задоволенні позову про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 292 298,36 грн за рахунок майна, що перебуває в податковій заставі скасовано та прийнято нову постанову, якою позов в цій частині задоволено: надано ДПІ в м. Івано-Франківську ГУ ДФС України в Івано-Франківській області дозвіл на погашення суми податкового боргу 292 298,36 грн. за рахунок майна ПАТ «ОРГХІМ», яке перебуває у податковій заставі.

16.06.2016 року податковим органом, на підставі рішення начальника ДПІ в м.Івано - Франківську про опис майна в податкову заставу від 14.06.2011 року проведено опис в податкову заставу нерухомого майна, що належить ПАТ «ОРГХІМ», зокрема, адміністративних приміщень загальною площею 1 829,4 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Галицька, 67 на загальну суму 2 244 641,91 грн., що викладено в акті опису майна № 12/17-140 від 16.06.2016 .

Податковий борг ПАТ «ОРГХІМ» відповідно до довідки податкового органу станом на 16.06.2016 року становив 927 374,35 грн.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна 17.06.2016 зареєстровано податкову заставу .

09.02.2017 ДПІ в м.Івано - Франківську відмовлено ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» у звільненні з податкової застави описаного нерухомого майна згідно акту опису майна № 12/17-140 від 16.06.2016 у зв`язку з тим, що право щодо проведення операцій з майном, що перебуває у податковій заставі, має лише сам платник податку, тобто звернення подано неналежною особою.

06.04.2017 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області позов ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ПАТ «ОРГХІМ» за участю третіх осіб ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Декра» про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 17.07.2009 (адміністративні приміщення загальною площею 1 829,4 м кв., що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, вулиця Галицька,67, та належать ПАТ «ОРГХІМ»), встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу позивачем предмета іпотеки з іншою особою-покупцем будь-яким способом, із наданням всіх повноважень необхідних для здійснення продажу .

Відповідно до копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: адміністративні приміщення, описані в акті опису від 16.06.2016, перебувають в іпотеці.

Правовий висновок про те, що даний не спір не є спором адміністративної юрисдикції в подібних правовідносинах висловлено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.07.2020 у справі № 804/15129/15, та зазначено таке.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.

Спір у цій справі виник через наявність перепон (не можливість виконання судового рішення суду господарської юрисдикції) Товариства щодо реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки - нерухомого майна, на яке накладено обтяження у вигляді податкової застави в якості забезпечення сплати податкового боргу, так як боржник за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником Спірного приміщення.

За таких обставин предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення податкового органу як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки усунення перешкод у реалізації права іпотекодержателя на спірні приміщення та засвідчення державою вже набутого особою права володіння та розпорядження, що вказує на приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

За змістом частин першої, другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

З урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 804/15129/15, з огляду на зміст позовних вимог, характер спірних правовідносин, обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, та враховуючи суб`єктний склад учасників справи, Верховний Суду дійшов висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів частини першої статті 12 ГПК України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

За правилами ст. 354 КАС України, - суд касаційної інстанції скасовує рішення в касаційному порядку повністю або частково і закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. т. 238, 240 КАС України.

Відповідно до частини першої пункту першого ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правила адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 238, 341, 349, 350, 354, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 скасувати.

Провадження у справі № 809/1035/17 закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник