Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 28 грудня 2020 року
у справі № 499/144/17-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо стягнення боргу на підставі розписки
Аналогічна правова позиція висловлена
Верховним Судом України в постановах
від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13
від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14
від 13 грудня 2017 року у справі № 309/3458/14-ц
Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових кошти у розмірі 117 000, 00 дол. США у гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України станом на день постановлення судового рішення.
В обґрунтування позову посилався на те, між сторонами укладено договір позики, що підтверджується розписками. Згідно з розпискою відповідач отримала від нього 32 000, 00 дол. США для купівлі будівлі пекарні.
Відповідно до розписки відповідач отримала 85 000, 00 дол. США для купівлі квартири.
Позивач направив відповідачу письмову вимогу про повернення коштів. Борг протягом встановленого строку з дня отримання вимоги не повернуто.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задоволено.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не взяли до уваги як доказ копію договору позики, у якому визначений строк виконання боргового зобов`язання.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Наслідки порушення договору позичальником визначені ст. 1050 ЦК України, відповідно до частини першої якої, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Висновки: за своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування ст.ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Ключові слова: правова природа розписки, доведення порушення прав позивача, підтвердження наявності боргу, порушення грошового зобов'язання, правова природа договору позики