Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 22 жовтня 2020 року
у справі № 1-7/12[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо правових наслідків недотримання форми заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
ФАБУЛА СПРАВИ
Ухвалою місцевого суду відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку цього суду від 08.11.2012.
Суд встановив, що засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі у виправній колонії. Проте заява від імені засудженого надійшла до суду не через адміністрацію цієї установи виконання покарань, як це встановлено положеннями ст. 113 КВК та ч. 1 розділу ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарання, затверджених наказом МЮ від 29.12.2014 № 2186/5. Недотримання правил відправлення кореспонденції засудженим викликало у суду сумнів у тому, що заяву від його імені підписано та подано саме ним.
Апеляційний суд ухвалою залишив без змін ухвалу місцевого суду.
ККС залишено без змін ухвали місцевого та апеляційного судів.
ОЦІНКА СУДУ
Як вбачається з матеріалів справи, до місцевого суду надійшла заява про перегляд вироку цього суду, відповідно до якого ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке він відбуває у виправній колонії. При перевірці вказаної заяви встановлено, що вона не містить таких обов’язкових реквізитів як дата, прізвище, ім’я та по батькові (або ініціали) її автора, а ідентифікувати особу, яка відповідно до процесуального закону має право на звернення до суду, виключно за підписом не виявляється можливим.
З огляду на відсутність будь-яких даних на підтвердження того, що саме ОСОБА_1 підписав та подав до суду цю заяву, місцевий суд ухвалою відмовив у відкритті провадження за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції відхилив доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 міг передати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами як кореспонденцію захиснику під час побачення, оскільки жодних відомостей на підтвердження таких доводів суду не надано.
ВИСНОВКИ: із системного аналізу положень глави 34 КПК вбачається, що процесуальний закон стандартизує форму і структуру заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та містить імперативну вимогу про обов’язкову наявність елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.
Заяву у цьому кримінальному провадженні подано за обставин, які не надавали суду можливості переконатися у правильності вказаних у ній даних щодо суб’єкта звернення, а тому рішення про відмову у відкритті провадження за вказаною заявою відповідає вимогам ч. 2 ст. 464 КПК. Наведені засудженим у касаційній скарзі доводи про те, що місцевий суд повинен був застосувати положення ч. 3 ст. 464 КПК та надати йому строк для усунення недоліків є необґрунтованими, адже вказані правила застосовуються до заяви, не оформленої згідно з вимогами процесуального закону, лише тоді, коли до суду звернулася особа, якій законом надано таке право. У такому випадку, через неможливість ідентифікувати суб’єкта звернення як учасника даного кримінального провадження, суд був позбавлений змоги постановити ухвалу та надати строк для приведення поданої заяви відповідно до вимог КПК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: перегляд судового рішення, порядок провадження за нововиявленими обставинами, вимоги до кримінально-процесуальних документів
