Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2019 року
у справі № 906/190/19
Господарська юрисдикція
Щодо поширення ст. 625 ЦК України на зобов'язання з організації перевезень вантажу
Фабула справи: ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" звернулось до господарського суду з позовом до ФОП Скиби І.М. про розірвання договору на транспортно-експедиційне обслуговування по Україні та стягнення 555 791,85 грн, з яких 459 000,00 грн попередньої оплати, 20 975,67 грн 3% річних та 75 816,18 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ПП "Ві.Ей.Ті. Лоджистікс Україна" зазначає про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, ст. 625 ЦК України, яка може бути застосована до усіх видів грошового зобов`язання, у тому числі щодо повернення попередньої оплати.
Правова позиція Верховного Суду: щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних необхідно зазначити, що така відповідальність за порушення грошового зобов`язання встановлена положеннями ст. 625 ЦК України, відповідно до частини 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ст. 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.
Висновки: між сторонами виникли правовідносини з організації перевезень вантажу, в межах яких відповідач прийняв на себе зобов`язання з організації перевезення різними видами транспорту в межах України та забезпечення виконання комплексу операцій, пов`язаних з перевезенням та експедируванням вантажів позивача.
Зобов `язання з організації перевезень вантажу за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.
Разом з тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за невиконане перевезення вантажу. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 01.07.2019 у справі № 910/5773/18, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18.
Ключові слова: розірвання договору, підтвердження виконання перевезення, накладна, ТТН
