Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 червня 2020 року
у справі № 369/11032/17
Цивільна юрисдикція
Щодо правового режиму майна, придбаного у період шлюбу за особисті кошти одного з подружжя
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що сторонами було укладено шлюб. В період перебування у шлюбі вони придбали квартиру, яку ОСОБА_2 не визнає об’єктом спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею та відповідачем право власності по 1/2 частині згаданої квартири.
ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на квартиру, посилаючись на те, що грошові кошти, які були витрачені на придбання спірного майна, не є спільним майном подружжя, а є його приватною власністю.
Рішенням суду першої інстанції первісний позов задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 вказує, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя в набутті майна. Спірна квартира була придбана ним за кошти, отримані від продажу квартири, набутої в попередньому шлюбі, у зв’язку з чим належить йому на праві особистої власності.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї.
Ч. 1 ст. 71 СК України передбачено, що майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Висновки: у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.
Ключові слова: сімейні спори, правовий режим майна подружжя, особиста приватна власність кожного з подружжя