Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 липня 2020 року
у справі № 428/3579/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування хуліганства від інших кримінально караних діянь
Фабула справи: за вироком міського суду ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 15, ч. 2. ст. 185 КК України на строк 1 рік, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, ч. 4 ст. 296 КК України на строк 6 років. На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 (вирок щодо нього не оскаржується) за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком суду у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Апеляційний суд змінив вирок засудженим у частині застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України, в іншій частині вирок залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 є неправильною, оскільки суд не врахував спрямованості мотиву підзахисного в момент вчинення ним дій та обставин, що стали передумовою для вчинення кримінального правопорушення. У зв`язку з вищевикладеним вказує на те, що в діях засудженого міститься склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, що є злочином приватного обвинувачення, та кримінальне переслідування за ним не може бути розпочато без заяви потерпілого. А оскільки заяви потерпілого в матеріалах кримінального провадження немає, кримінальне провадження щодо засудженого повинно бути закрито.
Правова позиція Верховного Суду: надавати правильну кримінально-правову оцінку хуліганству та відмежовувати його від інших кримінально караних діянь належить, зокрема, за об`єктом злочину і такою ознакою суб`єктивної сторони злочину, як його мотив.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші об`єкти захисту. Особливість мотиву хуліганства (явна неповага до суспільства) полягає у причинній зумовленості. Спонукання вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони здебільшого позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), протиставити себе іншим чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і встановлених у суспільстві правил поведінки.
У контексті зазначеного слід послатися й на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин вчинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім`ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Висновки: суди обґрунтували причини кваліфікації дій засудженого як хуліганство, оскільки вони викликані неправильними діями потерпілого, були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю, про що вказує вчинення хуліганських дій спочатку у квартирі, потім на сходовому майданчику у будинку, із застосуванням спеціально пристосованого предмета - молотка, який обвинувачений використав для вчинення злочину під час хуліганських дій і яким заподіяв тілесні ушкодження.
При цьому правильно взято до уваги, що засуджений, завдаючи тілесні ушкодження потерпілому, діяв у присутності свідка ОСОБА_4, на її зауваження не реагував, відштовхував її. А отже, його дії пов`язані з порушенням громадського порядку, зокрема опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.
Ключові слова: застосування спеціально пристосованого предмета для нанесення тілесних ушкоджень, грубе порушення громадського порядку, тілесні ушкодження