Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 липня 2020 року

у справі № 173/2184/17

Цивільна юрисдикція

Щодо поділу спільного майна подружжя

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, в якій просила визнати їх з відповідачем спільною сумісною власністю квартиру, визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину зазначеної квартири. Стягнути з відповідача на її утримання аліменти в розмірі ј частини його заробітку з дня пред`явлення позову і до відновлення працездатності.

Рішенням районного суду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково.

Постановою апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення районного суду залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що факт придбання спірного майна у шлюбі не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Правова позиція Верховного Суду: за правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У п.п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК України).

Висновки: спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Ключові слова: кошти для придбання спірного майна, отримання коштів у борг, особиста приватна власність