Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 березня 2020 року
у справі № 2а-0770/2208/12
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів стосовно вимог податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними
Фабула справи: ДПІ звернулася з адміністративним позовом про визнання недійсним Договору укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «МКМ-Сервіс».
Позивачем було зазначено що спірний Договір був укладений між відповідачем -1 та відповідачем - 2 завідомо за відсутності умов для його фактичного виконання та без мети настання реальних наслідків, з метою отримання податкової вигоди, за відсутності основних фондів, виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів.
Постановою окружного адміністративного суду у задоволенні позову ДПІ до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «МКМ-Сервіс» про визнання недійсним Договору - відмовлено.
Ухвалою апеляційного адміністративного суду скасовано вказану постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Мотивація касаційної скарги: ДПІ зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Правова позиція Верховного Суду: контролюючі органи, реалізовуючи функцію здійснення податкового контролю, можуть звертатися до адміністративного суду з позовом до юридичних осіб, які не є суб`єктами владних повноважень, тільки у випадках, прямо передбачених законами України.
Згідно з пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Відтак, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними (як то у випадках ухилення від сплати податків, тощо) та щодо застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, зокрема, шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Висновки: вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства, оскільки такий спір є публічно-правовим та походить з компетенції органів Державної фіскальної служби здійснювати податковий контроль.
Ключові слова: компетенція контролюючих органів, обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю
