Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 квітня 2020 року
у справі № 300/1052/19
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу
Фабула справи: Головне управління ДФС (надалі - ГУ ДФС) звернулося до ТОВ «Аліна і К ЛТД» із адміністративним позовом, в якому просив стягнути в дохід державного бюджету суму податкового боргу в розмірі 252707 грн. 93 коп. із його розрахункових рахунків в банках та за рахунок належної йому готівки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку, встановленого п. 16.1 ст. 16, ст. 36 ПК України не сплатив податкові зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, податку на прибуток приватних підприємств, рентної плати за спецвикористання води, орендної плати з юридичних осіб, штрафних санкцій та пені, внаслідок чого утворено податковий борг на загальну суму 252707,93 грн., який підлягає стягненню судовому порядку.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Аліна і К ЛТД» в дохід бюджету податковий борг в розмірі 204620 грн. 87 коп. із його розрахункових рахунків в банках та за рахунок належних йому готівкових коштів; в задоволенні решти позову відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Аліна і К ЛТД» зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам про те, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки представником товариства до матеріалів справи долучено договір оренди землі, укладений 22 червня 2005 року міською радою (орендодавець) і ТОВ «Аліна і К ЛТД» (орендар), у зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві, то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку.
Правова позиція Верховного Суду: для звернення до адміністративного суду суб'єкт владних повноважень як позивач має бути наділений повноваженнями для звернення до суду, підстави для такого звернення мають бути визначені законом з указівкою на предмет звернення, спір у справі повинен відповідати ознакам публічно-правового спору.
За змістом пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Позов про примусове стягнення з відповідача як платника податків подано ГУ ДФС в порядку виконання ним завдань, покладених на контролюючі органи, а спір виник у зв`язку з невиконанням вимог податкового органу як суб'єкта владних повноважень про таку сплату.
Аналіз норм законодавства свідчить про те, що ГУ ДФС, звернувшись до суду з позовом про примусове стягнення податкового боргу з платника податків в порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, реалізувала свої владні управлінські функції і виступила як суб`єкт владних повноважень.
Висновки: суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Ключові слова: господарська юрисдикція, господарське судочинство, момент виникнення узгодженого податкового зобов’язання, підстави стягнення плати за землю, неналежне виконання податкових зобов’язань, правова природа орендної плати за землю
