Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 квітня 2020 року

у справі № 813/165/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо правомірності визнання операцій з безкоштовної роздачі рекламної продукції для кінцевого споживача об’єктом оподаткування ПДВ

Фабула справи: ТОВ "Блюм Україна" звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - Управління) про визнання недійсною та скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання відповідача надати нову індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що надана відповідачем податкова консультація суперечить нормам та змісту ПК України, оскільки аналіз законодавства дає підстави вважати, що при безкоштовній роздачі рекламної продукції для кінцевого споживача рекламні матеріали не є активом і, відповідно, - товаром, а тому розповсюдження (роздача) клієнтам рекламних матеріалів (брошур, флаєрів, каталогів і т.п.) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Справа розглядалась судами неодноразово й востаннє постановою окружного адміністративного судупозов задоволено частково: визнано недійсною індивідуальну податкову консультацію Управління; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "Блюм Україна" посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

1. товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
2. роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;
3. товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

За змістом п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

1. постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
2. постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу;
3. ввезення товарів на митну територію України;
4. вивезення товарів за межі митної території України;
5. виключено;
6. виключено;
7. постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп. «б» п. 186.3 ст. 186 ПК України закріплено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, рекламні послуги.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Отже, розповсюджена у рекламній продукції інформація про особу та товар має на меті проінформувати споживачів і сформувати у них інтерес щодо таких особи та товару. Матеріальні носії реклами є виключно засобами розповсюдження інформації про товар, який реалізує продавець, тому рекламна продукція не може бути використана споживачем інакше, ніж як джерело інформації (тобто в будь-яких операціях), а отже, в даному випадку, не є активом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та товаром у визначенні ПК України.

Економічна мета від такої передачі полягає у перспективі отримати дохід у майбутньому не від власне розповсюдження рекламної продукції як передачі відповідних матеріалів у власність іншим особам, а від популяризації імені Товариства, розповсюдження інформації про його товари з ціллю привернення уваги невизначеного кола осіб до діяльності позивача. Передача ж в рекламних цілях продукції у власність іншим особам є лише формою розповсюдження реклами, що, однак, не наділяє таку передачу ознаками реалізації.

Висновки: операції з безкоштовної роздачі рекламної продукції для кінцевого споживача не є операціями з безоплатного надання товарів, про які йдеться у пп.14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та не є операціями з продажу (реалізації) товарів відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а відтак підстави визначати їх об'єктом оподаткування податком на додану вартість відсутні.

Ключові слова: об’єкт ПДВ, податковий механізм ПДВ, підстави скасування податкової консультації, ознаки безоплатного надання товарів, рекламна діяльність