Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 05 вересня 2019 року
у справі № 761/11256/17
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів, які виникають з питань права на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь суму невиплаченого гарантованого відшкодування за договором вкладу.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду на користь ОСОБА_1 суму невиплаченого гарантованого відшкодування, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду рішення залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що спірні правовідносини стосуються виплати суми гарантованого відшкодування за договором вкладу в неплатоспроможному банку, а відтак є грошовим зобов'язанням. Спірні правовідносини виникли не з рішення суду, як вважали суди, а безпосередньо із закону та є зобов`язальними. Зобов`язання, яке виникло між позивачем та Фондом, є грошовим, а відтак підлягає застосуванню приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI)I Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.
Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з п. 17 ч. 1 ст. 9 Закону № 4452-VI не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Із матеріалів справи вбачається, що правовими підставами для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України є невиплата Фондом гарантованого відшкодування за договором вкладу в неплатоспроможному банку, яке було стягнуто судовим рішенням.
Тобто, майнові вимоги позивача про стягнення передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат за прострочення грошового зобов`язання з виплати гарантованого відшкодування за договором вкладу, стягнутого судовим рішенням, звернені позивачем до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов'язаних із виплатою ОСОБА_1 відшкодування за вкладом, а не банку-боржника, що ліквідується.
Такий спір пов'язаний із виконанням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Висновки: вимоги про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов`язання за період після виплати Фондом відшкодування за вкладами стосуються безпосередньо правомірності дій останнього, пов'язаних із виплатою вкладнику відшкодування за вкладами, тому підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ключові слова: банк-боржник, стягнення суми за вкладом, ліквідація банку, процедура банкрутства, визначення підсудності, предметна підсудність, ФГВФО, оскарження рішення суб’єкта владних повноважень
