Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 лютого 2020 року
у справі № 1340/5441/18
Адміністративна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про незаконність реформування та ліквідації комунальних закладів охорони здоров'я
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду до обласної ради з позовними вимогами:
- визнати незаконним і скасувати рішення обласної ради «Про реорганізацію служби громадського здоров`я»;
- зобов`язати відповідача здійснити поворот виконання рішення та поновити державну реєстрацію комунальних закладів обласної ради «Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр» і «Львівський обласний центр здоров`я»;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію Комунального закладу обласної ради «Львівський обласний центр громадського здоров`я» на базі Комунального закладу обласної ради «Львівський обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом».
Окружний адміністративний суд провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України закрив, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Апеляційний адміністративний суд ухвалу суду залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що предметом позову в цій справі є дотримання порядку оприлюднення проєкту рішення суб`єкта владних повноважень щодо припинення комунальних закладів, а вимога про його скасування є похідною та належним способом відновлення порушеного права.
Правова позиція Верховного Суду: ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що заклад охорони здоров`я - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; охорона здоров`я - це система заходів, що здійснюються, зокрема, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров`я.
Положеннями ст. 14 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування реалізують державну політику у сфері охорони здоров`я в межах своїх повноважень, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З наведених норм можна зробити висновок, що прийняття рішень щодо управління закладами охорони здоров`я є як реалізацією державної політики у сфері охорони здоров`я, так і виконанням від імені територіальної громади управлінської функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних нормативних актів, а відтак - є актом органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 4 КАС України.
Висновки: з огляду на те, що предметом спору в цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, прийняте на виконання від імені територіальної громади функції управління закладами охорони здоров`я, і таке рішення впливає не лише на права та інтереси позивачки як члена територіальної громади, а й на інтереси територіальної громади в цілому, то позивачка скористалася своїм правом, визначеним ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на його оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Ключові слова: адміністративна юрисдикція, адміністративне судочинство, цивільна юрисдикція, цивільне судочинство, ОМС
