Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 лютого 2020 року

у справі № 1321/1810/2012

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів стосовно скасування рішення сільської ради про надання третій особі у приватну власність земельних ділянок

Фабула справи: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовами до суду, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, відділ Держземагентства, Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі районного виробничого відділу, районної державної адміністрації в особі відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури, в яких просили визнати недійсними та скасувати рішення сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку», «Про встановлення меж господарської земельної ділянки гр. ОСОБА_5» та «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_5».

В обгрунтування позовних вимог вказують на те, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулюють питання надання земельних ділянок у власність чи користування. Крім того, зазначають, що фактично у приватну власність третьої особи - ОСОБА_5 відповідачем передано заїзд/провулок, який належить до комунальної власності і є землями загального користування, у зв`язку з чим позивачі та інші мешканці села, не зможуть користуватись зазначеною земельною ділянкою, зокрема не зможуть пройти до своїх городів, річки, тощо.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 зазначають, що передача ОСОБА_5 земельних ділянок у приватну власність відбулась з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, вказують на те, що оскільки земельні ділянки, передані ОСОБА_5 у власність, у законному порядку їй ніколи не передавались, вона не має права на їх приватизацію, а тому оскаржувані рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Правова позиція Верховного Суду: публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивачів з рішеннями сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, про встановлення меж господарської земельної ділянки, затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність третьої особи - ОСОБА_5.

Водночас, підстави позову фактично зводяться до оспорювання в цілому правомірності надання третій особі у приватну власність земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки, а також щодо захисту своїх прав та прав інших мешканців села щодо користування спірною земельною ділянкою, яка на думку позивачів, належить до земель загального користування.

Таким чином, спірні правовідносини стосуються речового права на земельну ділянку, яке на думку позивачів, набуто третьою особою у неналежний спосіб та порушує права інших осіб на користування нею.

Висновки: предметом розгляду в цій справі є законність та підставність набуття третьою особою права власності на землю, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Отже, такий спір не є публічно-правовим, а пов`язаний з правом цивільним - правом користування земельною ділянкою, а тому з врахуванням суб'єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Ключові слова: цивільна юрисдикція, адміністративне судочинство, земельні спори, спори у сфері землеустрою, захист цивільних прав, оскарження рішень ОМС