Правова позиція
Верховного Суду України
згідно з Постановою
від 27 квітня 2016 року
у справі № 6-113цс16
Цивільна юрисдикція
Щодо умов зменшення судом розміру відшкодування розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівників
Фабула справи: ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПрАТ«Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_6 працювала у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот»). 12 червня 2009 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. 28 січня 2013 року їй стало відомо про існування невиплаченої заборгованості по заробітній платі у розмірі 26 грн 65 коп. Враховуючи викладене, позивачка просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12 червня 2009 року до 18 березня 2013 року у розмірі 71 896 грн.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_6 задоволено.
Апеляційним судом рішення суду першої інстанції змінено: зменшено стягнутий з ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» на користь ОСОБА_6 розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду залишено без змін.
Мотивація заяви про перегляд: ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» просить просить зменшити стягнутий розмір середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, вказуючи на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст. 117 КЗпП України.
Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України ).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Висновки: право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу. Водночас необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії роботодавця щодо її виплати.
Ключові слова: трудові спори, право на оплату праці, несвоєчасний розрахунок при звільненні, виплати працівникам при звільненні, компенсація за затримку розрахунку, принцип добросовісності, повноваження суду, принцип пропорційності
