Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 січня 2020 року

у справі № 751/4233/18

Кримінальна юрисдикція

Щодо розмежування хуліганства та нанесення тілесних ушкоджень

Фабула справи: за вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на строк 5 місяців.

Згідно з вироком, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля магазину, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань, кинув камінням у раніше незнайому ОСОБА_2, яка проходила біля вказаного магазину. Після чого, ОСОБА_1 повалив потерпілу ОСОБА_2 на землю та завдав їй ударів ногою по голові, заподіявши останній легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає про неправильну кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки він не мав наміру порушувати громадський порядок, а тілесних ушкоджень завдав потерпілій з особистих мотивів.

Правова позиція Верховного Суду: при кваліфікації хуліганства, перш за все слід звернути увагу на те, що безпосереднім об`єктом хуліганства є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних - етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти.

Крім того, хуліганство супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, де під особливою зухвалістю розуміють нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з побоями та іншим насильством, яке спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо.

Висновки: при вчиненні хуліганства з особливою зухвалістю, на відміну від злочинів проти особи, потерпілий та правопорушник зазвичай не є між собою знайомими, а вчинення конкретного правопорушення спрямовується не з метою заподіяти конкретній особі тілесних ушкодження або ж завдання будь-якого фізичного болю особі, а з метою порушення громадського порядку. Тобто, суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство з особливою зухвалістю за наявності у сукупності таких обставин кримінального провадження, як: засуджений і потерпілий між собою були знайомі; до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках; поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих; зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров`ю потерпілих через особисту неприязнь до них.

Ключові слова: розмежування суміжних злочинів, кваліфікація кримінального правопорушення, злочини проти здоров’я, злочини проти громадського порядку