Головуючийсуду 1інстанції - Юзефович І.О.

Доповідач -Коновалова В.А.

Справа № 428/10775/20

Провадження № 22-ц/810/727/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Залюшного О.Г.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 липня 2021 року

за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення страхових виплат, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми страхових виплат,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення страхових виплат, набутих в порядку спадкування за законом, в обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який за життя перебував на обліку і отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську. Страхові виплати померлому були припинені з червня 2014 року, у зв`язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції. В обґрунтування припинення страхових виплат Фонд посилався на те, що для реалізації свого права потерпілий повинен був переміститись на територію, підконтрольну органам державної влади України, отримати довідку ВПО та звернутись з відповідними документами до відповідача, що зроблено не було. Постанова про припинення страхових виплат потерпілому ОСОБА_3 не виносилась, вказані виплати були призначені безстроково. На день смерті батька заборгованість Фонду перед ОСОБА_3 складала 54157,95 грн. 04 грудня 2017 року позивачка, яка є спадкоємцем за законом, отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме: на недоотримані страхові виплати померлого в розмірі 54157,95 грн.

Позивачка просила суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 54157,95 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення страхових виплат, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми страхових виплат задоволено.

Суд стягнув з з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді недоотриманої суми страхових виплат в розмірі 54157 грн. 95 коп.

Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого спадкоємцем за законом є його донька ОСОБА_1 . Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанова про припинення виплат ОСОБА_3 у період з 01 грудня 2014 року по день його смерті не приймалась. Потерпілий страхові виплати не отримував з 01 червня 2014 року, у зв`язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі в м. Луганську, антитерористичної операції.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки страхові виплати були призначені ОСОБА_3 , постанова про припинення цих виплат органами Фонду соціального страхування України не виносилась, тому неотримані суми страхових виплат, які належали померлому, входять до складу спадщини, право на які має його донька ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського судуЛуганськоїобластівід 15 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області вказує на те, що ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа звернулась до Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області із заявою від 05 грудня 2017 року щодо виплати їй як спадкоємиці недоотриманих сум страхових виплат, які належали потерпілому ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом в розмірі 54157,95 грн (в тому числі нараховані, але не виплачені суми страхових виплат за період з 01 червня 2014 року по 30 листопада 2014 року на загальну суму 11658 грн та не нараховані суми страхових виплат за період з 01 грудня 2014 року по 19 липня 2016 року на загальну суму 42499,95 грн.

Згідно Порядку № 365 Біловодським відділенням подано запит до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення с. Біловодськ для перевірки достовірності зазначеної в заяві ОСОБА_1 інформації про фактичне її місце проживання/перебування. 20 квітня 2018 року Біловодським відділенням отримано Витяг з протоколу № 104 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12 квітня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні соціальних виплат. У зв`язку з чим, Біловодське відділення не виплатило позивачу, як спадкоємиці страхові кошти, що належали потерпілому ОСОБА_3 .

З 12 травня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 «Про внесення змін до Постанови № 365». Внесеними змінами передбачено: «орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 роз`яснювалося право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі.

ОСОБА_1 повідомлена про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що задовольняючи позовні вимоги позивачки суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що страхові виплати (грошові кошти), які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцю у повному обсязі без будь-яких часових та інших обмежень, а тому страхові виплати, які не отримані ОСОБА_3 за життя в розмірі 54157,95 грн підлягають виплаті. Тому просила, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській залишити без задоволення, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 липня 2021 року без змін.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській отримало 13 серпня 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції».

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанціївмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, оскільки страхові виплати були призначені ОСОБА_3 , постанова про припинення цих виплат органами Фонду соціального страхування України не виносилась, тому неотримані суми страхових виплат, які належали померлому, входять до складу спадщини, право на які має його донька ОСОБА_1 .

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 1227ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частина першастатті 1269 ЦК Українипередбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батькомпозивачки ОСОБА_1 .

За життя ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплатиу відділеннівиконавчої дирекції Фонду соціальногострахування віднещасних випадківна виробництвіта професійнихзахворювань Українив м.Луганськ.

ОСОБА_3 набув статусувнутрішньо переміщеноїособи,що підтверджуєтьсякопією довідкипро взяттяна облікособи,переміщеної зтимчасово окупованої територіїУкраїни,районів проведенняантитерористичної операції та населених пунктів,розташованих налінії зіткнення№ 920028038від 22 червня 2015 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 ,що підтверджуєтьсякопією свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_1 від 07 березня 2017 року, виданого Білокуракинським районним відділом реєстрації актів цивільного стануГоловного територіального управління юстиції у Луганській області.

Із свідоцтвапро правона спадщинуза законом серіїНМТ№821787,виданого04грудня 2017року державнимнотаріусомБіловодської державноїнотаріальноїконториАнохіним О.О. вбачається, що спадкоємцем зазначеногоу свідоцтвімайна ОСОБА_3 є йогодочка ОСОБА_1 .Спадщина,на якувидано цесвідоцтво складаєтьсязнедоотриманих страховихвиплат урозмірі 54157,95грн, що належали померлому згідно відповіді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції фонду від 16 липня 2017 року.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Луганського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року та постановою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року, у задоволенні позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Отже свідоцтво про право на спадщину зазакономсеріїНМТ №821787 є правовстановлюючим документом та не визнане у встановленомузакономпорядку недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ,як внутрішньопереміщена особазверталась до Біловодського управління виконавчої дирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областіз заявоювід 05 грудня 2017 рокущодо виплатиїй якспадкоємцю недоотриманихсум страховихвиплат якіналежали потерпілому ОСОБА_3 .Згідно постановиКабінету МіністрівУкраїни від08.06.2016№ 365«Деякі питанняздійснення соціальнихвиплат внутрішньопереміщеним особам»Біловодським відділеннямподано запитдо структурногопідрозділу зпитань соціальногозахисту населенняс.Біловодськ дляперевірки достовірностізазначеної взаяві ОСОБА_1 інформації профактичне місцепроживання/перебування.20 квітня 2018 рокувідділенням отриманоВитяг зпротоколу №104засідання комісіїз призначення(відновлення)соціальних виплатвнутрішньо переміщенимособам від12 квітня 2018 рокупро відмову ОСОБА_1 впризначенні соціальнихвиплат.

Відповідно достатті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІта має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Статтею 40 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Частиною першою статті 47 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (ч. 6 статті 47 ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що страхові виплати як призначаються, так і продовжуються на строк, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Статтею 24 Конституції Українивстановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно достатті 64 Конституції Україниконституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями24,25,27,28,29,40,47,51,52,55,56,57,58,59,60,61,62,63цієїКонституції.

На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Відповідно достатті 92 Конституції Українивиключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першоїстатті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено встатті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Постановами Кабінету Міністрів України № 531, 637 та 595 встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення АТО, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Вказані підзаконні акти не єзаконом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і вЗаконі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

Устатті 2 цього Законупередбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу,законне передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, так і скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннямиЗакону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(з 01 січня 2015 року в редакціїЗакону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12 травня 2021 року в справі № 243/9109/19, постанові від 19 травня 2019 року в справі № 243/8684/19-ц.

Встановивши,що зажиттяОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 недоотримав страхові виплати у розмірі 54157,95грн, а позивачка є його спадкоємицею за законом та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, яка складається з суми недоотриманих страхових виплат, 04 грудня 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка як спадкоємиця за законом набула право на отримання недоотриманих страхових виплат.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позивачу, як спадкоємиці не були виплачені страхові кошти, що належали померлому ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що протоколом № 104 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальних виплат, як передбачено Порядком № 365 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Пунктом 1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 не розповсюджуються на правовідносини виплати спадкоємцям недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, оскільки регулюють питання призначення, відновлення та продовження соціальних виплати внутрішньо переміщеним особам.

Посилання скаржника на те, що 12 травня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 355 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365», якою пункт 15 викладено в новій редакції та передбачено «орган, що здійснюєсоціальні виплати,на підставірішення комісіїпризначає (відновлює)таку соціальнувиплату змісяця,в якомунадійшла заявавнутрішньо переміщеноїособи.Суми соціальнихвиплат,які невиплачені заминулий період,обліковуються воргані,що здійснюєсоціальні виплати,та виплачуютьсяна умовахокремого порядку,визначеного КабінетомМіністрів України»,проте КабінетомМіністрів Україниокремий порядокна данийчас неприйнятий,тому здійснитивиплату страховихкоштів наданий часне єможливим,є безпідставним,оскільки рішеннямОкружного адміністративногосуду містаКиєва від11червня 2019 року у справі № 640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року,визнанні протиправними та скасовані пп. 2 п. 1, п.п. 2 п. 2Постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365».

Крім того, як зазначалося вище дана постанова Кабінету Міністрів України не розповсюджується на правовідносини сторін.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуУправління виконавчоїдирекції Фондусоціального страхуванняУкраїни уЛуганській областізалишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецькогоміського судуЛуганської областівід 15липня 2021рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді В.В. Кострицький

О.Ю. Карташов