Справа №428/10775/20

Провадження №2/428/436/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

за участю секретаря Продченко О.А.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бєляєва І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення страхових виплат, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми страхових виплат, -

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення грошових коштів, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми страхових виплат, мотивуючи вимоги тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.12.2017 позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 перебував на постійному обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Луганськ Луганської області. Відділенням не було змінено своє місце реєстрації в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження. Нарахування та виплату страхових виплат було припинено з 01.12.2014. В обґрунтування припинення страхових виплат відповідач посилається на те, що для реалізації свого права ОСОБА_3 повинен був переміститись на територію, підконтрольну органам державної влади України, отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та звернутись з відповідними документами до відповідача. У зв`язку з тим, що він не звертався до відповідача, свого права на продовження страхових виплат з 01.12.2014, на думку відповідача, ОСОБА_3 не реалізував. З огляду на викладене, представник позивача звернулася з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , у розмірі 54 157,95 грн.

09.02.2021 до суду надійшов відзив від Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області Фонду соціального страхування України на позовну заяву, який мотивований тим, що потерпілий ОСОБА_3 з 23.01.2007 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганськ Луганської області (надалі - відділення), яке зараз знаходиться на тимчасово окупованій території. Відділенням не здійснено переміщення з тимчасово окупованої території в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) у відділенні припинено з 01.12.2014. Факт не переміщення відділення з тимчасово неконтрольованої на контрольовану територію підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які знаходяться у вільному доступі. ІНФОРМАЦІЯ_1 потерпілий ОСОБА_3 помер. За даними реєстру потерпілих щомісячні страхові виплати ОСОБА_3 за період з 01.12.2014 до 19.07.2016 не нараховувались. У зв`язку з тим, що ОСОБА_3 за вказаний період щомісячні страхові виплати не нараховані, він не набув права на ці страхові виплати. Таким чином, спадкоємець не має права спадкування зазначених страхових виплат, оскільки ці виплати не входять до складу спадщини. ОСОБА_3 не скористався порядком реалізації своїх прав, до органів Фонду на підконтрольній українській владі території після 01.12.2014 не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав, відсутні й правові підстави для нарахування йому страхових виплат за період з 01.12.2014 по день смерті. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку із чим просило відмовити у задоволені позову.

11.02.2021 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача ОСОБА_1 , яка мотивована тим, що законом не передбачено такої підстави для припинення страхових виплат, як не звернення до органів фонду соціального страхування та території підконтрольній органам влади з питання отримання щомісячних страхових виплат та заборгованості по виплатах та нездійснення відділенням переміщення з тимчасово окупованої території в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Отже, зміст спірних правовідносин зводиться до питання про те, чи правомірно не нараховувалися страхові виплати померлому батьку позивача за час його життя в період з 01.12.2014 по 19.07.2016 та чи входять страхові виплати за період з 01.06.2014 по 19.07.2016 до складу спадщини. Правомірність віднесення страхових виплат належних потерпілому ОСОБА_3 до складу спадщини, була підтверджена рішенням Білокуракинського районного суду від 01 липня 2019 року справа №408/9431/18, залишеним в силі постановою Луганського апеляційного суду від 04.09.2019, де сторони були учасниками. Доводи відповідача не спростовують права позивача на спадщину - страхові виплати в розмірі 54 157,95 грн., які належали нарахуванню та виплаті спадкодавцю ОСОБА_3 в період з 01.06.2014 по 19.07.2016, та не були отримані ним за життя.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Бєляєв І.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, які викладені у письмовому відзиві на позов.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_2 (а.с.12). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 07.03.2017 (а.с. 11). За життя ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганськ Луганської області. ОСОБА_3 набув статусу внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасової території України, районів проведення антитерористичної організації операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення № 920028038 від 22.06.2015 (а.с. 10). Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ № 821787, виданого 04.12.2017 державним нотаріусом Біловодської державної нотаріальної контори Анохіним О.О., спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 є його дочка - ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з: недоотриманих страхових виплат у розмірі 54 157,95 грн. (а.с. 12). ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщена особа звернулась до Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - відділення) з заявою від 05.12.2017 щодо виплати їй як спадкоємцю недоотриманих сум страхових виплат які належали потерпілому ОСОБА_3 . Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» Біловодським відділенням подано запит до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення с. Біловодськ для перевірки достовірності зазначеної в заяві ОСОБА_2 інформації про фактичне місце проживання/перебування. 20.04.2018 відділенням отримано Витяг з протоколу № 104 засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 12.04.2018 про відмову ОСОБА_2 в призначенні соціальних виплат. В подальшому із заявою щодо виплати їй як спадкоємцю недоотриманих сум страхових виплат які належали потерпілому ОСОБА_3 за місцем свого фактичного проживання/перебування) до відділень виконавчої дирекції Фонду у Луганській області, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваженню повному обсязі, спадкоємиця ОСОБА_2 не зверталась (а.с. 10, 15). Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 01.07.2019 по справі № 408/9431/18-ц, залишеного без змін постановою Луганського апеляційного суду від 04.09.2019 та постановою Верховного Суду від 10.02.2020, у задоволенні позовних вимог управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області в особі Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю (а.с. 18-24).

Зміст спірних правовідносин зводиться до питання про те, чи правомірно не нараховувалися страхові виплати померлій батькові позивача за час його життя в період з 01.12.2014 та чи увійшли вказані виплати за період з 01.12.2014 до складу спадщини.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Частина перша статті 1269 ЦК передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно статті 1270 ЦК для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV, який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

У статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-ХІV (у редакції від 28 грудня 2014 року № 77-VІІІ) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Частиною 10 статті 7 вищевказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» .

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 418/2434/18.

Вищевказаними письмовими доказами підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , а позивач є її спадкоємцем за законом. Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганськ Луганської області та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області постанова про припинення виплат ОСОБА_3 у період з 01.12.2014 року по день його смерті не приймалась. ОСОБА_3 страхові виплати не отримував з 01.06.2014 у зв`язку з проведенням на території Луганської області, у тому числі в м. Луганськ Луганської області, антитерористичної операції, що підтверджується змістом відзиву відповідача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що оскільки страхові виплати були призначені ОСОБА_3 , нараховувалися та виплачувалися йому по 01.12.2014, постанова про припинення цих виплат органами Фонду соціального страхування України не виносилась, то неотримані суми страхових виплат, які належали померлому, входять до складу спадщини, право на які має позивач.

Відповідно до ст.141, п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 15, 43-44, 47-49, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про стягнення страхових виплат, набутих в порядку спадкування за законом у вигляді недоотриманої суми страхових виплат - задовольнити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 93411, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, просп. Космонавтів, буд. 16, код в ЄДРПОУ 41313100) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді недоотриманої суми страхових виплат в розмірі 54 157 (п`ятдесят чотири тисячі сто п`ятдесят сім) грн. 95 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 93411, Україна, Луганська область, Сєвєродонецький район, м. Сєвєродонецьк, просп. Космонавтів, буд. 16, код в ЄДРПОУ 41313100) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович