Справа № 127/6807/21
Провадження № 22-ц/801/1774/2021
Категорія: 63
Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.
Доповідач:Ковальчук О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2021 рокуСправа № 127/6807/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Сала Т. Б., Стадника І. М.,
за участі секретаряЛіннік Я. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 01 червня 2021 року у м. Вінниці суддею цього суду ОСОБА_2 , зі складанням його повного тексту 10 червня 2021 року,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради (далі Виконавчий комітет ВМР) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби, звільнений у запас згідно наказу від 19 лютого 1990 року та з серпня 1990 року перебуває на квартирному обліку при виконкомі Вінницької міської ради у першочерговій черзі на отримання житла.
Відділ обліку і розподілу житлової площі виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів в повідомленні від 18 вересня 1990 року № 03-1445 підтвердив, що ОСОБА_1 був взятий на квартирний облік на підставі рішення міськвиконкому № 1177 від 28 серпня 1990 року з порядковим номером у черзі 436. На момент прийняття вказаного рішення, ОСОБА_1 мешкав у АДРЕСА_1 .
Після повернення з Латвійської РСР в квітні 1992 року позивач до жовтня 2003 року проживав за місцем свого народження в с. Куманівка Козятинського району Вінницької області, а з 07 жовтня 2003 року та на даний час проживає в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці в АДРЕСА_2 . З жовтня 2003 року місця проживання не змінював.
Про те, що ОСОБА_1 ніколи не жив у м. Вінниці, в тому числі на момент взяття на квартирний облік, відповідачу було відомо, оскільки щорічно проводилась перереєстрація громадян, які перебувають на квартирному обліку, перевірялись облікові дані. Під час проведення такої перереєстрації позивачем неодноразово надавались довідки про реєстрацію його проживання та членів його сім`ї в с. Козятин Козятинського району Вінницької області.
Крім того, про наявність вказаних обставин йшлось у переписці позивача з відповідачем щодо поліпшення житлових умов ще в 2011 році. Станом на 01 січня 2011 року номер черги позивача 115.
В лютому 2021 року позивач отримав лист з Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради про те, що відповідно до п.п. 6.2 п. 6 рішення «Про зняття з квартирного обліку» від 28 січня 2021 року № 198 знято з квартирного обліку при виконкомі міської ради як таких, що виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту: ОСОБА_1 , 1943 року народження з сім`єю з 4-х осіб (він, дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 ) та виключено зі списку осіб на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або у відставку.
Позивач вважає, що вказане рішення щодо нього та членів його сім`ї є незаконним, таким, що суперечить Положенню про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку та їх сімей, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, яке діяло на момент постановлення ОСОБА_1 на квартирному обліку і не передбачало будь-якої можливості зняття з квартирного обліку військовослужбовця та виключення зі списку на першочергове отримання житла, Правилам обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, згідно яких особам, які перебували на військовій службі не менше двадцяти років, жилі приміщення надаються виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів у першу чергу, але не пізніше ніж у тримісячний строк з дня прибуття до місця проживання, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пославшись на викладене та на те, що відповідач безпідставно посилався на п. 26 Правил при прийнятті рішення про зняття позивача з квартирного обліку, оскільки він з членами сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту не виїжджав, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати п.п. 6.2 п. 6 рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 січня 2021 року № 198 «Про зняття з квартирного обліку» щодо зняття з квартирного обліку при виконкомі міської ради як таких, що виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту: ОСОБА_1 , з сім`єю з чотирьох осіб ( ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 ) та виключення зі списку на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку; зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради поновити ОСОБА_1 на квартирному обліку при виконкомі Вінницької міської ради та включити його разом з членами його сім`ї у пільговий список на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку під тим самим порядковим номером, який існував станом на 28 січня 2021 року до моменту винесення рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради № 198, врахувавши попередній час перебування останнього на квартирному обліку та у відповідному пільговому списку; стягнути з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2021 року позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано п. п. 6.2 п. 6 рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 січня 2021 року № 198 «Про зняття з квартирного обліку» щодо зняття з квартирного обліку при виконкомі міської ради як таких, що виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту: ОСОБА_1 , з сім`єю з чотирьох осіб ( ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 ) та виключення зі списку на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку. Поновлено ОСОБА_1 на квартирному обліку при виконкомі Вінницької міської ради та включено його разом з членами його сім`ї у пільговий список на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку під тим самим порядковим номером, який існував станом на 28 січня 2021 року до моменту винесення рішення виконавчим комітетом Вінницької міської ради № 198, з врахуванням часу перебування останнього на квартирному обліку та у відповідному пільговому списку. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись із ухваленим рішенням в частині вимог, які задоволено, Виконавчий комітет ВМР, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
16 серпня 2021 року до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання позивача про закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України та вирішення питання про розподіл між сторонами судових витрат, мотивоване тим, що відповідачем не було належним чином підтверджено повноваження його представника, який підписав апеляційну скаргу.
Оцінивши доводи вказаного клопотання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ч. 3, п. 1 ч. 4 ст. 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частинами 3, 4 ст. 58 ЦПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
На підтвердження повноважень представника Виконавчого комітету Вінницької міської ради Мельника Святослава Сергійовича апеляційному суду надано наступні документи: копію довіреності № 30 від 25 січня 2021 року, видану заступником міського голови Тимощуком С. В.; копію розпорядження міського голови від 11 січня 2016 року № 4-р «Про надання ОСОБА_6 повноважень щодо підписання доручень, позовних заяв та інших документів до суду»; копію розпорядження міського голови № 974-о від 04 вересня 2020 року про прийняття ОСОБА_7 з 08 вересня 2020 року на роботу у відділ з житлово-комунальних питань, транспорту зв`язку департаменту правової політики та якості міської ради; строковий трудовий договір від 04 вересня 2020 року, за умовами якого до обов`язків ОСОБА_7 відноситься, зокрема ведення судово-претензійної роботи; положення про відділ з житлово-комунальних питань, транспорту зв`язку департаменту правової політики та якості Вінницької міської ради, затверджене наказом № 02-ОД від 28 січня 2019 року, відповідно до якого відділ зокрема здійснює представництво в установленому законодавством порядку інтересів Вінницької міської ради та її виконавчих органів, посадових осіб в судах.
За таких обставин, оскільки у вказаних вище документах визначено право ОСОБА_7 діяти в порядку самопредставництва від імені Виконачого комітету ВМР, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві позивач фактично зазначив, що оскаржуване відповідачем рішення в частині часткового задоволення позовних вимог вважає законним, а тому просить апеляційний суд залишити його в цій частині без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Водночас, позивач просить змінити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2021 року в частині розподілу судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (ч. 1 ст. 360 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 178 ЦПК України визначено, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Наведеними вище вимогами цивільного процесуального закону не передбачено можливості учасника справи оскаржувати судове рішення у відповідній частині шляхом подання відзиву на апеляційну скаргу, отже вимоги позивача про зміну рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 червня 2021 року, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційним судом не розглядаються.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вимог, які задоволено, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині не перевіряється.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04 травня 1990 року № 124 виключено із списків особового складу частини, знято зі всіх видів забезпечення з 04 травня 1990 року капітана 3 рангу ОСОБА_1 , заступника начальника політичного відділу, звільненого в запас ВС СРСР за ст. 59 п. «а» Положення про проходження військової служби офіцерським складом ВС СРСР (за віком) з правом носіння військової форми одягу. Документи для постановки на квартирний облік на отримання житлової площі по обраному місцю проживання направлені у Вінницький облвійськомат. Документи для постановки на військовий облік до отримання житлової площі по обраному місцю проживання надіслані до Вентспілського МВК Латвійської РСР, календарна вислуга станом на 04 травня 1990 року 27 років 05 місяців 19 днів( а. с. 91).
19 червня 1990 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про взяття на квартирний облік на ім`я заступника голови міськвиконкому м. Вінниці (зворот а. с. 112).
Відділом обліку та розподілу житлової площі виконкому Вінницької міської ради 18 вересня 1990 року ОСОБА_1 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , повідомлено, що рішенням міськвиконкому № 177 від 28 серпня 1990 року його взято на квартирний облік. Номер черги 436. Також повідомлено, що питання щодо поліпшення житлових умов буде розглядатись в порядку черговості (а.с. 9).
23 жовтня 1991 року Військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку № 668/91 про те, що військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 здав житлову площу, належну військові частині, військовій службі (а. с. 102).
Згідно виписки з особової справи ОСОБА_1 його склад сім`ї: дружина ОСОБА_8 , 1948 року народження, донька ОСОБА_3 , 1975 року народження, син ОСОБА_4 , 1982 року народження (а. с. 115).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 21 січня 2004 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів військової служби (а. с. 10).
З листа виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16 березня 2011 року, відправленого на адресу позивача: АДРЕСА_2 , зокрема видно, що розглянувши заяву ОСОБА_1 , було повідомлено, що питання поліпшення його житлових умов як такого, що перебуває на квартирному обліку при виконкомі міської ради в черзі військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку, буде розглядатись виконкомом міської ради із врахуванням його черги, яка станом на 01 січня 2011 року значиться за № 115, при наявності житла, виділеного для забезпечення цієї категорії громадян. При розгляді цього питання буде врахована його згода на отримання житла в іншому, крім м. Вінниця, населеному пункті. На час взяття його на квартирний облік (28 серпня 1990 року) його черга значилась за № 436, За час перебування на черзі, його переміщення по черзі складає 321 пункт (а.с. 22).
З довідки про склад сім`ї № 793 від 10 вересня 2020 року, виданої ОСОБА_1 виконавчим комітетом Козятинської сільської ради (а. с. 19) вбачається, що він зареєстрований по АДРЕСА_2 , в будинку загальною площею 68, 9 кв.м., житловою 31, 1 кв.м., який належить покійній ОСОБА_9 . Будинок має газове опалення. На цій площі з 07 жовтня 2003 року зареєстровано три особи: ОСОБА_1 (брат), ОСОБА_3 (племінниця), ОСОБА_5 (онука брата).
Згідно довідки, виданої Махнівською сільською радою Хмельницького району Вінницької області 15 березня 2021 року за № 7/27 на підставі записів погосподарських книг Куманівської сільської ради Козятинського району Вінницької області за 1991-1995 роки, 1996-2000 роки, 2001-2005 роки, ОСОБА_1 проживав в с. Куманівка з 02 квітня 1992 року по 01 жовтня 2003 року; ОСОБА_8 проживала в с. Куманівка з 27 вересня 1993 року по 2000 рік; ОСОБА_3 проживала в с. Куманівка з 08 грудня 1992 року по 01 жовтня 2003 року; ОСОБА_4 проживав в с. Куманівка з 1992 року по 03 жовтня 2003 року (а. с. 20).
ОСОБА_1 з 07 жовтня 2003 року проживає в АДРЕСА_2 (а. с. 74), знаходиться на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області з 01 січня 2007 року і отримує пенсію за вислугу років згідно ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (пенс. справа № 1557, а. с. 95).
Листом директора Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради від 20 листопада 2020 року ОСОБА_1 за місцем реєстрації проживання: АДРЕСА_2 був повідомлений про те, що громадяни, у разі виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту знімаються з квартирного обліку. Оскільки на даний час він не проживає та зареєстрований не у м. Вінниці, а в іншому населеному пункті, йому запропоновано в термін до 01 грудня 2020 року зареєструватися в м. Вінниці та надати про це відповідні документи для облікової справи, зокрема, довідку про реєстрацію місця проживання на кожного члена сім`ї, які перебувають з позивачем на квартирному обліку. Позивача також проінформовано, що у разі ігнорування даного листа та ненадання до 01 грудня 2020 року відповідних документів для облікової справи, зокрема, які підтверджують його реєстрацію в м. Вінниці, на засідання громадської комісії з житлових питань буде винесене питання про законність його подальшого перебування на квартирному обліку при виконкомі міської ради в черзі військовослужбовців, звільнених в запас або у відставку (а. с. 11).
Пунктом 6.2 п. 6 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 січня 2021 року № 198 «Про зняття з квартирного обліку» знято з квартирного обліку при виконкомі міської ради як таких, що виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту: ОСОБА_1 , 1943 року народження з сім`єю з 4 осіб (він, дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 ) та виключено зі списку на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку. Заявник зареєстрований і проживає по АДРЕСА_2 (довідка про склад сім`ї № 793 від 10 вересня 2020 року, видана виконавчим комітетом Козятинської сільської ради) (а.с. 118).
Листом від 08 лютого 2021 року відділом з обліку та розподілу житла департаменту житлового господарства міської ради ОСОБА_1 було повідомлено, що згідно з рішенням виконкому міської ради від 28 січня 2021 року № 198 він із членами сім`ї, які перебували з ним на квартирному обліку, були зняті з квартирного обліку при виконкомі міської ради та виключені зі списку на першочергове отримання житла як такі, що виїхали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту (а. с. 16).
З матеріалів житлової справи ОСОБА_1 встановлено, що довідки про місце реєстрації і проживання ОСОБА_1 та його сім`ї за адресою АДРЕСА_2 , а також про зміни в складі сім`ї, він подавав починаючи з 2003 року (а. с. 69-117).
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 ст. 31 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.
Згідно з вимогами статті 36 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. Відповідно доОснов житлового законодавства Союзу РСР і союзних республіку випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.
Статтею 40 зазначеного Кодексу передбачено, що громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.
На момент постановки ОСОБА_1 на облік діяли спеціальні норми.
Так, постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193 « Об утверждении Положения о льготах для военнослужащих, военнообязанных, лиц, уволенных с воинской службы в отставку, и их семей», визначено: «п. 19. Военнослужащие сверхсрочной службы, прапорщики, мичманы и лица офицерского состава, уволенные в запас или в отставку по состоянию здоровья, возрасту или по сокращению штатов, обеспечиваются исполнительными комитетами местных Советов народных депутатов жилой площадью (независимо от ее ведомственной принадлежности, за исключением Министерства обороны, Комитета государственной безопасности СССР и внутренних войск) в первую очередь, но не позднее чем в трехмесячный срок со дня прибытия к месту жительства, избранного с учетом существующего порядка прописки.»
У п. 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 07 вересня 1989 року № 734 «Про заходи щодо поліпшення забезпечення житловою площею осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби, звільнених у запас або у відставку» визначено: «Установить, что лица офицерского состава, прапорщики, мичманы и военнослужащие сверхсрочной службы, уволенные из Вооруженных Сил СССР, пограничных, внутренних и железнодорожных войск в запас или в отставку по состоянию здоровья, возрасту или сокращению штатов, принимаются на учет для обеспечения жилой площадью исполнительными комитетами местных Советов народных депутатов без представления документов о выписке с прежнего места жительства и сдаче занимаемого жилого помещения. Эти документы представляются указанными лицами непосредственно при получении жилых помещений. Обязать исполнительные комитеты местных Советов народных депутатов в случае прибытия указанных лиц (с членами семей) к месту жительства, избранному с учетом существующего порядка прописки, принимать неотложные меры к их временному размещению в порядке, предусмотренном действующим законодательством, на период до получения жилой площади.».
Цією ж постановою також визначено, що виконавчі комітети забезпечують цих осіб житловою площею не лише протягом трьох місяців з дня прибуття до обраного місця проживання, а і протягом 2-3 років і більше. Через тривале очікування житла вказані особи і члени їх сімей відчувають труднощі, пов`язані із реєстрацією для тимчасового проживання, працевлаштування, медичним обслуговуванням, навчанням дітей в школі і втрачають право на деякі встановлені законодавством пільги.
Зняття з обліку громадян відбувається виключно у випадках, визначених законом.
Так, відповідно до ст. 40 ЖК УРСР громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках: поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку; виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР; засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.
Зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік.
Про зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов громадяни повідомляються у письмовій формі з зазначенням підстав зняття з обліку.
Відповідно до п. 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (надалі Правила), громадяни знімаються з квартирного обліку, зокрема у випадках виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.
Пунктом 27 Правил визначено, що громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.
Відповідно до пункту 28 вказаних Правил зняття з квартирного обліку та виключення із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, провадиться органами, які винесли або затвердили рішення про взяття громадянина на облік (включення до вказаного списку). При розгляді цих питань на засідання відповідних органів запрошуються заінтересовані особи. Про зняття з обліку (виключення із списку) громадяни у 15-денний строк повідомляються у письмовій формі з вказанням підстав зняття з обліку (виключення із списку).
Статтею 19 Конституції України встановлено, щооргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ч. 3ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченіКонституцієюі законами України, та керуються у своїй діяльностіКонституцієюі законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідностіКонституціїабо законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, зокрема обізнаності відповідача щодо місця проживання і реєстрації позивача не в м. Вінниці ще з 2003 року, відсутності доказів зміни ОСОБА_1 місця проживання та виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету ВМР були порушені житлові права позивача, які підлягають захисту у встановленому законом порядку, а саме шляхом визнання незаконним та скасування п. п. 6.2 п. 6 рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 січня 2021 року № 198, поновлення ОСОБА_1 на квартирному обліку при виконкомі Вінницької міської ради та включення його разом з членами його сім`ї у пільговий список на першочергове отримання житла, як військовослужбовця, звільненого в запас або відставку під тим самим порядковим номером, який існував станом на 28 січня 2021 року до моменту винесення рішення № 198, з врахуванням часу перебування останнього на квартирному обліку та у відповідному пільговому списку.
Доводи апеляційної скарги про те, що Виконавчий комітет ВМР приймаючи рішення від 28 січня 2021 року № 198 діяв у межах та у спосіб, перебачений чинним законодавством, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ніколи не проживав та не мав зареєстрованого місця проживання у м. Вінниці, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються наведеним вище та фактично зводяться до помилкового тлумаченнявимог законута іншоїоцінки доказів,ніж зробленасудом першоїінстанції,однак висновківсуду неспростовують.
Посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 про те, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають застосуванню до спірних правовідносин по суті заявлених позовних вимог.
Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.
З матеріалів справи видно, що 26 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Бедіним С.М. укладено договір про надання правової допомоги (а. с. 26), а 01 березня 2021 року укладено додаткову угоду, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо визначення гонорару адвоката в розмірі 12000 грн (а. с. 26).
З акту приймання-передачі наданих юридичних послуг по договору про надання правової допомоги з урахуванням змін, внесених на підставі додаткової угоди від 01 березня 2021 року, вбачається, що вартість роботи за годину складає 800 грн. (а. с. 27). За зустріч з клієнтом, консультацію, вивчення та юридичну оцінку наданих матеріалів вартість 1 години 800 грн., підготовка та направлення адвокатських запитів, опрацювання відповідей на них 3 год. 2400 грн., складання процесуальних документів (позовної заяви, відповідних клопотань тощо), оформлення додатків до них 11 годин 8800 грн. Разом 12000 грн.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 002/21 від 16 березня 2021 року ОСОБА_1 сплатив на користь адвоката Бедіна С.М. 12000 грн. (а.с. 28).
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За приписами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
На підставі викладеного вище, враховуючи співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу, поданим представником позивача адвокатом Бедіним С. М., заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат на правову допомогу, оцінивши доводи якого, врахувавши наданий адвокатом обсяг послуг у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення, рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від01червня 2021року залишити без змін.
Стягнути з Виконавчого комітету Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ - 03084813) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 3000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : І. М. Стадник
Т. Б. Сало
Повний текст постанови виготовлено 14 вересня 2021 року.
