ПОСТАНОВА

Іменем України

09 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 390/850/21

провадження № 22-ц/4809/1441/21

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Черненка В.В.,

за участі секретаря Кравченко Я.С.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опря Юлія Олександрівна,

заінтересована особа ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 15 липня 2021 року у складі судді Гершкула І.М. і

В С Т А Н О В И В:

В липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірну бездіяльність державного виконавця та просив:

-визнати бездіяльність державного виконавця Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Кропивницький ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни неправомірною;

-зобов`язати державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрю Юлію Олександрівну закінчити виконавче провадження № 53790847 по виконавчому листу № 2/390/544/16, виданого 10 квітня 2017 року на підставні п. 15 ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга мотивована тим, що в провадженні державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрі Юлії Олександрівни (провадження № 53790847) знаходиться виконавчий лист № 2/390/544/16, виданий 10 квітня 2017 року на виконання рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської оласті про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № KGNOKGOGK01580436 від 03 квітня 2007 року в розмірі 789621 грн 91 коп та судового збору в розмірі 6958 грн 90 коп.

В 2018 році Кіровоградським районним відділом державної виконавчої служби на виконання виконавчого листа № 2-390/544/16 від 10 квітня 2017 року було вилучене та передане ОСОБА_2 за ціоною відкритих торгів заставне майно.

У зв`язку з тим, що кредит був іпотечний (під заставу житлового будинку), провадження за вказаним виконавчим листом повинно було бути закінчено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», а продовження державним виконавцем провадження порушує вказані норми закону.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 15 липня 2021 року скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрі Ю. О.залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що старшим державним виконавцем Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опря Ю.О. вчиняються виконавчі дії по виконавчому провадженню № 53790847, що свідчить про відсутність неправомірної бездіяльності державного виконавця, а не винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження не може бути визнано неправомірною бездіяльністю.

Суд першої інстанції не взяв до уваги твердження ОСОБА_1 проте, що державний виконавецьповинен закінчити виконавче провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», адже скаржником будь-які клопотання та матеріали, які дозволяють вчинити відповідні дії, не подавались державному виконавцю.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження,згідно із Законом України «Про виконавче провадження» може здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, а тому суд не може зобов`язувати зазначених осіб до вчинення вказаних дій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу на неправомірну бездіяльність державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно вважав, що невиконання державним виконавцем прямої вимоги п. 15 ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження не може бути визнано неправомірною бездіяльністю.

Заявник зазначає, що суд вважає правомірним невиконання державним виконавцем своїх посаових обов`язків, невиконання прямих вимог закона, вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Обгрунтування відмови в задоволенні скарги є надуманим, а суд першої інстанції повинен був зобов`язати виконавця усунути порушення.

Крім того, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено подання заяв чи клопотань для виконання виконавцем своїх обов`язків та виконання прямих вимог закона.

В матеріалах справи виконавчого провадження є відомості про те, що борг по іпотечному договору, що також було озвучено судом при вивченні матеріалів виконавчого провадження в судовому засіданні, а заяником було надано копію іпотечного договору.

Заявник вважає, що суд першої інстанції не розглянув скаргу по суті та не надав оцінку предмету скарги.

Від старшого державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрі Ю.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15 липня 2021 року відмовити.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановленихстаттею 367 ЦПК Українимежах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 по справі № 390/1218/16-ц (провадження № 2/390/544/16) стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № KGN0GK01580436 від 03.04.2007 в сумі 78 9621 грн 91 коп і судовий збір у сумі 6 958 грн 90 коп.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 залишено без змін.

10.04.2017 на виконання вищевказаного рішення Кіровоградським районним судом Кіровоградської області видано виконавчий лист № 2/390/544/16 (390/1218/16-ц).

19.04.2017 заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53790847 та проведено ряд виконавчих дій.

25.09.2017 заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1

23.05.2018 заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження.

20.07.2018 старшим державним виконавцем Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Макарою О.В. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. Відповідно до вказаної постанови передати стягувачу ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 50366605 наступне майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1025 га, кадастровий номер 3522581200:57:000:0263, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за ціною третіх електронних торгів 79 1543,20 грн, складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

25.03.2021 старшим державним виконавцем Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опря Ю.О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

03.04.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KGN0GK01580436, згідно якого останньому надано грошові кошти у сумі 40 000 доларів США на строк до 02.04.2020 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. В якості забезпечення зобов`язання по вказаному кредитному договору сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03.04.2007, яким ОСОБА_1 передав ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку житловий будинок із господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 9 частини третьої статті 129Конституції України зазначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 124Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, щопередбачено статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Згідно статті 19Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно достатті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинию першою статті 74 Заокну України «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частинами другою та третьоюстатті 451 ЦПК Українипередбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідностатті 1 Закону № 1404-VIII провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

За положеннями статті 5 Закону № 1404-VIIIпримусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону № 1404-VIII).

Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначені обов`язки і права виконавців.

Зокрема, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт перший частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно пункту шостого частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом пункту першого частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно (майнові права) боржника.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону (частина перша статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 1404-VIII виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Статтею 50 Закону № 1404-VIII визначений порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Згідно частини першої статті 50 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Відповіндно до частини першої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (частина друга статті 56 Закону № 1404-VIII).

За змістом частини п`ятоїстатті 56 Закону № 1404-VIIIпро проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 № 1404-VIII).

Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону (частина п`ята статті 61 № 1404-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 61 № 1404-VIII у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (частина восьма статті 61 Закону № 1798-VIII).

Згідно частини дев`ятої статті 61 Закону № 1798-VIII майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Матеріалами справи підтверджується, що 03.04.2007 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №KGN0GK01580436, згідно якого останньому надано грошові кошти у сумі 40 000 доларів США на строк до 02.04.2020 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

В якості забезпечення зобов`язання по вказаному кредитному договору сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 03.04.2007, яким ОСОБА_1 передав ЗАТ КБ «ПриватБанк» в іпотеку житловий будинок із господарсько-побутовими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (том 2 а.с.191-195).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 по справі № 390/1218/16-ц (провадження № 2/390/544/16) стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № KGN0GK01580436 від 03.04.2007 в сумі 78 9621 грн 91 коп і судовий збір у сумі 6 958 грн 90 коп (том 1 а.с.59-63).

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 22.03.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26.12.2016 залишено без змін (том 1 а. с. 105-107).

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що 10.09.2013 ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги (цесії), згідно якого останній отримав право вимоги коштів у сумі 42762 доларів США за виконання договору № KGN0GK01580436 від 03.04.2007, що на день укладення договору в національній валюті складало 341 796,67 грн.

На виконання вищевказаного рішення Кіровоградським районним судом Кіровоградської області 10.04.2017 видано виконавчий лист № 2/390/544/16 (390/1218/16-ц) про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № KGN0GK01580436 від 03.04.2007 в сумі 78 9621 грн 91 коп і судовий збір у сумі 6 958 грн 90 коп (том 2 а. с. 11-12, том 3 а.с. 2-3).

19.04.2017 на підставі вищещаначеного листа заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53790847 (том 2 а. с. 14, том 3 а.с. 4).

Заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. 25.09.2017 винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 (том 2 а. с. 39-41, том 3 а.с. 45-47).

23.05.2018 заступником начальника Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Когадько Ю.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження (том 2 а. с. 116, том 3 а.с. 130-131).

20.07.2018 старшим державним виконавцем Кіровоградського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Макарою О.В. винесено постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Відповідно до вказаної постанови передано стягувану Кривінському В.М. у рахунок погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 50366605 наступне майно: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 0,1025 га, кадастровий номер 3522581200:57:000:0263, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за ціною третіх електронних торгів 791 543,20 грн, складено акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу (том 2 а. с. 129-132, том 3 а.с. 147-152).

25.03.2021 старшим державним виконавцем Кропивницького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Опря Ю.О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження (том 2 а. с.149).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з тим, що кредит був іпотечний (під заставу житлового будинку), провадження за виконавчим листом повинно було бути закрито на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 та ч. 2 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», а продовження державним виконавцем Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опря Ю.О. провадження порушує вказні норми закону.

За змістом пункту п`ятнаднятого статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно частини другої статті 51 Закону № 1404-VIII у разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернено стягнення на заставлене майно, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 15 частини першої статті 39 цього Закону.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону № 1404-VIII).

Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що застосування пункту п`ятнадцятого частини першої статті 39 та частини другої статті 51 Закону № 1404-VIII, можливе у випадках за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно або за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Оскільки виконавче провадження № 47859702 було відкрите на підставі рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не на підставі рішення суду про звернення стягнення на майно, а передача нерухомого майна стягувачу відбулась в порядку, визначеному статтею 61 Закону № 1404-VIII, а не у відповідності до вимог Закону України «Про іпотеку», у державного виконавця, в якого перебував на виконанні виконавчий лист № 2/390/544/16, були відстуні підстави виносити постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту п`ятнадцятого частини першої статті 39 та частини другої статті 51 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи викладене, при здійсненні виконавчого провадження права чи свободи боржника ОСОБА_1 не було порушено, так як державний виконавець діяла в межах повноважень, визначених Законом № 1404-VIII, а тому правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Кропивницького ВДВС КРКО ПСМУМЮ (м. Дніпро) Опрі Ю.О. та зобов`язання останньої закінчити виконавче провадження № 53790847 по виконавчому листу № 2/390/544/16, виданого 10 квітня 2017 року.

Крім того, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом № 1404-VIII можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Зокрема, зобов`язуючи державного виконавця закінчити виконавче провадження, суд фактично б перебрав на себе повноваження останнього, які передбачені нормами Закону 1404-VIII, що є неприпустимим (схожий за змістом висновок Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 344/10083/17 (провадження № 61-29586св18), що спростовує доводи апеляційної скарги про те, щообгрунтування відмови в задоволенні скарги є надуманим, а суд першої інстанції повинен був зобов`язати виконавця усунути порушення.

Суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено подання заяв чи клопотань для виконання виконавцем своїх обов`язків та виконання прямих вимог закона.

Зокрема, висновки суду першої інстанції про те, що боржником у скарзі вказується, що державний виконавець повинен закінчити виконавче провадження на підставі п.15 ч.1 ст.39 та ч.2 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», проте будь-які клопотання та матеріали, які дозволяють вчинити відповідні дії, не подавались державному виконавцю, є помилковими, проте на правильне по суті вирішення питання не впливають.

Не заслуговують на увагу суду посиалння заявника на те, що в матеріалах справи виконавчого провадження є відомості про те, що борг по іпотечному договору, адже нормиЗакону № 1404-VIII допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику (висновок Верховного Суду від 21 листопада2019року у справі № 754/19912/14-ц (провадження № 61-623св19).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд маєвиконатиобов`язокщодообґрунтуваннярішення, може бути різною в залежностівід характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 15 липня 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10.09.2021.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

В. В. Черненко