06.08.2021 Справа № 363/563/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 серпня 2021 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лукач О.П.,
за участю секретаря Сергієнко А.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Покотинського М.А.,
представника відповідача Грищенко К.А. ,
представника співвідповідача Алахвердієвої М.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради про скасування усиновлення,
ВСТАНОВИВ:
8 лютого 2021 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла вказана позовна заява в обґрунтування якої позивач ОСОБА_1 зазначає, що маючи успішну кар`єру в органах внутрішніх справ України, а також бажання реалізувати свої материнські інстинкти, вона прийняла рішення про усиновлення дитини, оскільки особисте життя не склалося, власних дітей не має. Протягом шести місяців вона відвідувала дитячий будинок у місті Боярка, де інколи проводила час та спілкувалася з ОСОБА_4 з яким склалися гарні стосунки, які за своєю природою були схожі на сімейні стосунки матері та дитини. Зважаючи на це, позивач звернулася до Служби у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області з письмовою заявою про надання висновку про доцільність усиновлення нею малолітньої дитини ОСОБА_4 . Отримавши висновок про доцільність усиновлення малолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинський районний суд Київської області з заявою про усиновлення дитини. 23 травня 2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області вирішив внести зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис
№ 10 від 11 липня 2013 року, в якому зазначити: прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на прізвище ІНФОРМАЦІЯ_5 , ім`я ІНФОРМАЦІЯ_5 залишити без змін, по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Місце народження дитини ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з «Київської область, Вишгородський район, с. Лісовичі» на «Київська область, м. Вишгород». Матір - прізвище « ОСОБА_10 » змінити на « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
У позовній заяві позивач вказує, що зважаючи на шестирічний вік дитини, вона робила все, щоб усиновлення відповідало найвищим інтересам дитини, забезпечувало стабільні та гармонійні умови життя. Після усиновлення взаємовідносини між позивачем та дитиною, на короткий термін збереглися дружніми та сімейним із проявами взаємної поваги та любові. Проте, через короткий проміжок часу після усиновлення, психічний стан дитини проявився в новому світлі: з`явився неконтрольований гнів, порушення дисципліни та нормальної соціальної поведінки, порушення правил поведінки в школі, розлади в комунікації з однолітками, прояви неконтрольованої агресії до оточуючих, вчиняв бійки по відношенню до своїх однолітків, у зв`язку з чим позивач була вимушена перевести ОСОБА_4 до іншої школи. Окрім того, на адресу позивача неодноразово лунали погрози щодо фізичної розправи. ОСОБА_4 почав учиняти дії, які не відповідали його віку, а саме: умисне, щоденне сечовипускання поза межами вбиральні; напади на інших дітей під час прогулянок на дитячих майданчиках; поїдання солодощів та інших продуктів харчування без міри, що неодноразово виникало до рвотних позивів; сприйняття ліків за солодощі, незважаючи на жодні пояснення позивача, у зв`язку з чим позивач вимушена ховати ліки та солодощі в своєму домі або купувати їх мінімальними об`ємами. Останнім часом, ОСОБА_4 вчиняв спроби підпалювати серветки, жалюзі або інші предмети, які можуть займатись. У школі така поведінка теж супроводжується, що підтверджується характеристикою з Ліцею міжнародних відносин № 51. Усвідомлюючи всю неадекватність та небезпеку такої поведінки дитини, позивач зверталася до приватних психологів, до медичного центру «Лікарська практика», до медичного центру «Кіндерклінік». Проте бесіди дитини з психологами не дали жодних результатів, а також після проходження медикаментозного курсу лікування поведінка дитини жодним чином не змінилася, при цьому було встановлено, що ОСОБА_4 має легкі дифузні неспецифічні зміни біоелектричної активності головного мозку у вигляді дезорганізації фонової активності, а за результатами консультативного висновку психіатра в дитини було виявлено гіперкінетичний розлад поведінки. Проявами вказаного вище розладу у дітей є надмірна дратівливість або хуліганство; жорстокість до інших людей або тварин, важкі руйнації власності; підпали, злодійство, облудність, прогули в школі і втіки з дому, незвичайно часті і важкі вибухи гніву; провокаційна поведінка, постійна відверта неслухняність.
Позивач зазначає, що на сьогодні між нею та усиновленою дитиною склалися такі відносини, які роблять неможливим їх спільне проживання, а також роблять неможливим виконання нею своїх батьківських обов`язків. Вважає, що вона зі свої сторони приділяла багато уваги до виховання усиновленій дитині, намагалася роз`яснити основні елементарні правила поведінки, огортала любов`ю, прививала їй любов і повагу до близьких, проводила з дитино багато часу, постійно піклувалася та постійно дбала про його здоров`я. Проте, не зважаючи на всі прикладені зусилля щодо налагодження материнського контакту з дитиною, позивач не може стати матір`ю для ОСОБА_4 , який не визнає її своєю матір`ю, про що неодноразово висловлювався. Хлопчик не встановив жодних соціальних зв`язків з її родичами та своїми однолітками при тому, що вона намагалася роз`яснювати основні елементарні правила поведінки.
Як вказує позивач, все це призвело до того, що між нею, як матір`ю, та дитиною - ОСОБА_4 склалися відносини нетерпимості, по причині жорстокості останнього, яка виражається у постійних їй погрозах. Через нетерпимість до позивачки, неадекватну поведінку дитини, яка не відповідає його віку, останній може скоїти відносно неї непередбачену жорстокість, оскільки під час одного з налагодження відносин між позивачкою та ОСОБА_4 , останній в стані агресії наніс удар по нозі позивачки, що спричинило пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглобу.
У зв`язку із психічним захворюванням ОСОБА_4 , яке було виявлено після його усиновлення та про яке позивач не знала та не могла дізнатися до моменту усиновлення, йому необхідна комплексна медико-психіатрична реабілітація, яку позивач не може фінансово забезпечити у зв`язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через хворобу, що призвело до значного скорочення доходів позивача. Крім цього,
27 листопада 2020 року позивач пройшла медичне обстеження, за результатами якого було виявлено серйозні захворювання опорно рухового апарату, декомпенсований тонзиліт, еутиреоз, безпліддя, агніопатія сітківки обох очей, кістаденома лівої долі щитоподібної залози, дискензія жовчиновивідних шляхів, багатовузловий зоб 1-а ст. Зазначені проблеми зі здоров`ям призвели до втрати працездатності позивача та у зв`язку зі значним погіршенням фізичного стану вона була звільнена з посади.
Позивачка, як мати, вживала всіх необхідних заходів задля досягнення найвищих інтересів, забезпечення стабільних та гармонійних умов життя сина, сприяла його навчанню, лікуванню, але це не призвело до бажаних результатів, і останній рік відносини між нею та дитиною склалися такі, що унеможливлюють подальше виховання нею дитини, їхнє спільне проживання.
Враховуючи наведене у позовній заяві, у зв`язку з психічними розладами поведінки усиновленого ОСОБА_4 , зміну його поведінки в негативну сторону, з приводу чого постійно виникли конфліктні відносини між ними, що призвело до ускладнень стосунків та роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків та забезпечення найвищих інтересів усиновленого, позивач, посилаючись на положення Сімейного кодексу України, Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про усиновлення дітей, практику Європейського Суду з прав людини, Закону України «Про охорону дитинства» просить суд скасувати усиновлення малолітнього ОСОБА_4 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювач - ОСОБА_1 ; внести зміни актовий запис про народження дитини ОСОБА_4 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №10 від 11 липня
2013 року, в якому зазначити: прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » замінити на прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 », по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », місце народження змінити з «Київська область, м. Вишгород» на «Київська область, Вишгородський район,
с. Лісовичі», відомості про матір - прізвище « ОСОБА_1 ».
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 лютого
2021 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання 4 березня 2021 року.
У підготовчому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, при цьому, на підтвердження викладених у позові обставин, заявили клопотання про допит свідків.
Представник відповідача - Коваленко В.М. не заперечувала проти позову, у зв`язку з чим не скористалася правом на відзив, при цьому заявила клопотання про виклик у судове засіданні спеціаліста для надання консультації щодо медичної документації ОСОБА_4 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 4 березня
2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, при цьому було задоволено клопотання представника позивача про виклик у судове засідання для допиту свідків: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , а за клопотанням представника відповідача у судове засідання викликано головного спеціаліста психолога служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Кибукевич Тетяну Анатоліївну для надання консультації щодо медичної документації ОСОБА_4 .
У зв`язку із дією розпорядження Вишгородського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинена вірусом COVID-19» судове засідання, призначене на 26 березня 2021 року не відбулося. Наступне судове засідання призначено на 6 квітня 2021 року, про що повідомлено сторін.
У зв`язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21 квітня 2021 року.
Призначене на 21 квітня 2021 року судове засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням головуючого судді Лукач О.П. на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 18 травня 2021 року.
У призначене судове засідання з`явилися позивач та її представник, а також представник відповідача - Грищенко К.А .
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили про їх задоволення. При цьому представник позивача звернув увагу суду на те, що дитина - ОСОБА_4 не визнає позивачку своєю матір`ю, яка всіма силами намагалася реалізувати свій материнський інстинкт, проте, як висловлюється дитина - йому краще у дитячому будинку, а також на наявність у дитини психічних розладів, вчинки і напади на позивачку та їх наслідки, на негативну характеристику з ліцею.
Позивач, в свою чергу, зазначила, що дитина та її поведінка за короткий проміжок часу після усиновлення, а саме, коли хлопчик пішов до школи, дуже змінилися в негативну сторону. Пояснила, що вона зверталася за допомогою до психологів у лікарнях, за місцем навчання, в інтернаті, також зверталися до відповідача, які працювали з дитиною, проводили роз`яснювальну роботу, проте позитивного результату немає, дитина не хоче проживати з нею, а хоче до дитячого будинку, у те оточення, у якому перебувала до усиновлення, називає її « ОСОБА_1 » або «не рідна мама», а коли вона хоче з ним поговорити, пригорнути, обійняти - він закриває вуха, тікає з дому, на вулиці привертає до себе увагу інших людей. Незважаючи на довідку, яку їй дали після судового засідання під час усиновлення про здоровий стан дитини, дитина має психічні розлади, у зв`язку з чим змушена була змінити школу для дитини, на певний час влаштувала його до інтернату «Пуща водиця 21», де йому дуже подобалося і, зі слів вихователів, там його поведінка була хорошою. Незважаючи на те, що вона всіляко намагалася виправити ситуацію, подальше спільне проживання з ОСОБА_4 є неможливим.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник відповідача (інший, ніж у підготовчому засіданні) - Грищенко К.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , поклавшись на розсуд суду, визнала їх частково, при цьому зауважила, що для дитини найкращим є сім`я. Представник відповідача, надавши суду лист щодо надання інформації, зазначила, що їм відомо про складну ситуацію, яка склалася у позивача з усиновленою дитиною, при цьому визнала, що ОСОБА_1 вживала заходи щодо налагодження контакту з дитино, зверталася за допомогою до відповідача, психологів, переймалася здоров`ям та лікуванням усиновленої дитини, проте вважає, що ОСОБА_1 , маючи низький материнський потенціал, не змогла та їй не вдалося стати матір`ю для такої дитини, як ОСОБА_4 .
Крім цього, у судовому засіданні представник відповідача не підтримала клопотання попереднього представника відповідача про виклик у судове засідання спеціаліста - головного спеціаліста психолога служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області Кибукевич Т.А. , оскільки вона є молодим фахівцем та їй мало що відомо про цю справу.
Заслухавши думку позивача та її представника, судом прийнято відмову представника відповідача від консультації спеціаліста у цій справі.
У зв`язку із наданням представнику відповідача можливості представити суду звіти та заяв-звернень ОСОБА_1 , а також для забезпечення виклику свідків у судовому засіданні оголошено перерву до 29 червня 2021 року.
22 червня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання виконуючого обов`язки начальника служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації К.Грищенко про заміну сторони по справі.
У судовому засіданні 29 червня 2021 року розглянуто вказане клопотання про що постановлено вмотивовану ухвалу суду.
Так, ухвалою суду залучено до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про скасування усиновлення, у якості співвідповідача - Службу у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради.
У зв`язку із залученням до участі у справі співвідповідача, у розгляді справи продовжено перерву до 9 липня 2021 року.
У зв`язку із неявкою у судове засідання представника співвідповідача, 9 липня 2021 року продовжено перерву до 6 серпня 2021.
У судове засідання, призначене на 6 серпня 2021 року з`явилися позивач та її представник, представники відповідача та співвідповідача, а також свідок ОСОБА_16 . Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 не з`явилися з об`єктивних причин, у зв`язку з чим позивач не наполягала на їх допиті у судовому засіданні.
Представник співвідповідача не заперечувала проти продовження розгляду справи та не вважала за необхідним починати розгляд спочатку. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала, зазначивши про невеликий період часу, який пройшов з моменту усиновлення, на її думку, ОСОБА_1 замало вжито заходів, пропонувала позивачу потерпіти.
У судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_16 , яка є подругою ОСОБА_1 з якою перебуває у дружніх стосунках більше п`яти років.
Свідок пояснила суду, що їй було відомо про бажання ОСОБА_1 усиновити дитину. Більше року тому ОСОБА_1 усиновила дитину та познайомила її з сином з яким разом проводили час у розважальних закладах для дітей. Хлопчик був слухняним, протез часом стосунки у ОСОБА_1 та дитини почали змінюватися, псуватися, син почав не слухати її, коли він хотів гуляти, вона його випускала на дитячий майданчик, проте її просили забрати дитину через його погану поведінку. ОСОБА_1 не кричала на дитину, завжди намагалася з ним домовитися, проте дитина не піддавалася вихованню, не погоджувався на пропозиції ОСОБА_1 , влаштовував істерики, що хоче до дитячого будинку, не хоче тут жити, вона не його мама. Свідок зазначила, що під час відвідування ОСОБА_1 та її сина, приблизно раз в місяць, дитина не реагувала на її прихід ніяким чином. Також свідок пояснила, що до неї хлопчик агресію не проявляв, проте вона була свідком його істерик та криків. У зв`язку з тим, що син брав у руки сірники та підпалював штори, ОСОБА_1 змушена була виносити усі небезпечні речі з квартири у тамбур, щоб він не дістав. Психологічний стан ОСОБА_1 почав погіршуватися і вона, як подруга спочатку заспокоювала її, але це не допомогло і ОСОБА_1 працює із психологом. Свідок усвідомлює, що подальше проживання усиновленої дитини та ОСОБА_1 є неможливим.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка, дослідивши зібрані у справі письмові докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про усиновлення нею дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказаним судовим рішенням ухвалено: «Внести зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 10 від 11 липня 2013 року, в якому зазначити: прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 », ім`я « ІНФОРМАЦІЯ_5 » залишити без змін, по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Дату народження дитини ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без змін.
Місце народження дитини ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити з «Київська область, Вишгородський район, с. Лісовичі» на «Київська область, м. Вишгород».
Матір - ОСОБА_10 » змінити на « ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.» (а.с. 12-13).
16 липня 2019 року Виконавчий комітет Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області видав повторне свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Вишгород Київська область, про що 11 липня 2013 року складено відповідний актовий запис №10. Батько - ОСОБА_21 , мати - ОСОБА_1 (свідоцтво Серія НОМЕР_1 ) (а.с. 15).
Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 238 СК України передбачено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
Відповідно до статті 240 СК України та пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення чи визнання його недійсним мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Як встановлено судом, та це не заперечується представниками відповідача та співвідповідача, для усиновленої дитини її усиновлювачем були створені умови для виховання, навчання та розвитку, дитина вчасно проходила медичний огляд, а мати виконувала рекомендації лікарів. Те, що позивачка піклувалася та дбала про стан здоров`я дитини, підтверджується результатами досліджень, проведених у період з липня по жовтень 2019 рік (а.с. 39-55), а також зверненнями до медичних установ у грудні 2020 року та січні 2021 року.
З 27 листопада 2019 року ОСОБА_4 навчався в Ліцеї міжнародних відносин № 51.
Згідно характеристики, наданої директором вказаного навчального закладу С.Шевцовою та класним керівником С.Бобровицькою, під час навчання учень зарекомендував себе як: рухливий, неуважний, байдужий до навчального процесу. ОСОБА_4 має навчальні досягнення початкового та середнього рівня. На уроках не завжди уважний, відволікається, потребує заохочення, постійного контролю та допомоги з боку вчителя. Виявляє активність тільки під час тієї роботи, яка йому подобається. Виконує навчальні завдання полегшеного рівня складності за зразком, середнього рівня - за допомогою вчителя. ОСОБА_4 важко працювати в одному темпі з класом під час уроків. Проявляє бажання товаришувати з однокласниками та їм допомагати, про те ОСОБА_4 важко встановлювати міжособистісні відносини з однолітками. Порушує особистісний простір однокласників і часто провокує на конфлікт. Складно працювати в групі. Не має навичок вирішувати конфлікти мирним шляхом. Учню дуже важко визнати своїх помилки. Систематично порушує правила поведінки. Залюбки виконує доручення в класі, які не пов`язані з навчанням (прибирати іграшки після гри, допомагати роздавати сніданки однокласникам, витирати дошку)
(а.с. 18).
Як убачається із виписки з історії хвороби № 156/20, виданої Центральною поліклінікою МВС України 19 грудня 2020 року, ОСОБА_4 перебуває на обліку у невролога по ВСД порушення соціальної адаптації. Фізичний розвиток дитини відповідає віку (а.с. 19).
Згідно висновку дослідження ОСОБА_4 у Медичному центрі «Лікарська практика» дитина має легкі дифузні неспецифічні зміни біоелектричної активності головного мозку у вигляді дезорганізації фонової активності. Частота основного ритму в межах норми. Реакція на аферентні подразники задовільна. Вогнищевих, епілептичних змін не виявлено (а.с. 20).
Як зазначено у консультативному висновку психіатра медичного центру «Кіндерклінік» від 3 січня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до лікаря із скаргами на: неутримання сечі по ночах, порушену поведінку, агресію, неслухняність, порушення їстівної поведінки, крики, істерики, зриви уроків у школі. За результатом проведеного психіатричного обстеження встановлено діагноз за МКХ: F90.1 - Гіперкінетичний розлад поведінки. Рекомендовано корекція логопеда, психолога (а.с. 28).
Згідно довідки КНП «Вишгородська центральна районна лікарня «ВРР Травмпункт» від 27 січня 2021 року, виданої ОСОБА_1 , їй встановлений діагноз - пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглобу (а.с. 29).
ОСОБА_1 зазнаючи постійного, ниючого болю та набряку колінного суглобу,
т/стегнового суглобу, 28 січня 2021 року звернулася до хірургічного відділення Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України. Як убачається із виписки лікаря анамнез захворювання - зі слів хворої, травма 27.01.2021 (вдарила вдома власна дитина - в органи опіки передано) ПМД в КНП Вишгородська лікарня. Діагноз: S83.4 - Розтягнення, розрив і перенапруження (зовнішньої) (внутрішньої) бокової зв`язки суглобу (Заключний). Стан: середньої важкості (Пошкодження зв`язкового апарату лівого колінного суглоба, синовії, больовий та набряковий синдром. Розрив ЗРММ?). Рекомендації лікаря: стаціонарне лікування, МРТ лівого колінного суглоба. Призначено лікування (а.с. 30).
Крім того, судом встановлено, що з 22 по 24 серпня 2019 року ОСОБА_1 була госпіталізована до медичного центру МПП Фірма «Реабілітація» з діагнозом «Фемороацетабулярний конфлікт по типу Cam, розрив суглобової губи, диплазія правого кулькового суглобу», виконано оперативне втручання (а.с. 31).
27 листопада 2020 року ОСОБА_1 пройшла медичне обстеження, за результатами якого було виявлено захворювання опорно рухового апарату, декомпенсований тонзиліт, еутиреоз, безпліддя, агніопатія сітківки обох очей, кістаденома лівої долі щитоподібної залози, дискензія жовчиновивідних шляхів, багатовузловий зоб 1-а ст. (а.с. 35-38).
У зв`язку зі погіршенням фізичного стану ОСОБА_1 була звільнена з посади начальника сектору кримінального аналізу Департаменту Боротьби зі злочинами пов`язаними з торгівлею людьми за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію», з 24 грудня 2020 року (а.с. 32).
Звертаючись до суду із позовною заявою про скасування усиновлення, ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку із психічним захворюванням усиновленого, яке було виявлено після його усиновлення та про яке вона не знала та не могла дізнатися до моменту усиновлення, усиновленому необхідна комплексна медико-психіатрична реабілітація, яку позивач не може фінансово забезпечити у зв`язку зі звільненням з органів внутрішніх справ через хворобу, що призвело до значного скорочення доходів позивача.
Так, позивач стверджує, що після усиновлення взаємовідносини усиновленою дитиною, на короткий термін збереглися дружніми та сімейним із проявами взаємної поваги та любові. Проте, через короткий проміжок часу після усиновлення, психічний стан дитини проявився в таких формах: з`явився неконтрольований гнів, порушення дисципліни та нормальної соціальної поведінки, порушення правил поведінки в школі, розлади в комунікації з однолітками, прояви неконтрольованої агресії до оточуючих, вчиняв бійки по відношенню до своїх однолітків, у зв`язку з чим вона була змушена перевести дитину до іншої школи.
Збоку дитини на її адресу неодноразово лунали погрози щодо фізичної розправи. Усиновлений, почав вчиняти дії, які не відповідали його віку, а саме: умисне, щоденне сечовипускання поза межами вбиральні; напади на інших дітей під час прогулянок на дитячих майданчиках; поїдання солодощів та інших продуктів харчування без міри, що неодноразово виникало до рвотних позивів; сприйняття ліків за солодощі, незважаючи на жодні її пояснення; спроби підпалювати серветки, жалюзі або інші предмети, які можуть займатись.
Як встановлено судом, для корегування поведінки дитини, ОСОБА_4 було влаштовано до дитячого будинку « Пуща водиця 21 ». Одночасно з цим, позивач відвідувала дитину, забирала сина на свята, проте незважаючи на окреме проживання, поведінка ОСОБА_4 та його ставлення до позивача не змінилося, бажання проживати з нею у дитини не з`явилося. Під час бесід, дитина скаржилася на те, що позивачка забирає його із дитячого будинку, у якому йому подобається більше, ніж вдома.
ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області із заявою щодо тимчасового влаштування до інтернату усиновленої нею дитини, оскільки дитина не бажала спілкувати з нею, навчатися, поведінкою травмувала її, різноманітні заходи впливу на дитину з її боку та бесіди з психологами не мали бажаного результату.
ОСОБА_23 повідомила Службу у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про те, що в їхній родині склалися стосунки, які унеможливлюють подальше спільне проживання дитини з мамою та виконання ними своїх обов`язків, оскільки некерована та нездорова поведінка дитини посилилася, вона не має на неї будь-якого впливу.
Служба у справах дітей здійснювала контроль за умовами утримання та виховання усиновленої дитини, про що складала звіти - 25 жовтня 2019 року та
26 листопада 2020 року (а.с. 122,123).
З аналізу змісту вказаних звітів убачається, що порушень прав дитини зі сторони матері виявлено не було, водночас щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_4 , його фізичного та розумового розвитку, соціальної адаптації поведінки відслідковуються зміни ближчі до тих, які стало підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду.
1 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Міністерства соціальної політики України за роз`ясненням, щодо її подальших дій під час описаної у листі поведінки усиновленої нею дитини. Вказане звернення було переадресоване Національній соціальній сервісній службі України, яка, в свою чергу звернулася до служби у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації щодо перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1 (а.с. 114-119).
15 квітня 2021 року Служба у справах дітей та сім`ї Київської обласної державної адміністрації, посилаючись на обізнаність ОСОБА_1 щодо стану здоров`я дитини під час усиновлення, про наявність у неї права провести додаткові обстеження дитини, повідомила ОСОБА_1 про надсилання клопотання до Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської територіальної громади Київської області щодо надання комплексної допомоги з метою налагодження відносин з дитиною, мінімізації травмування дитини та збереження сімейного оточення (а.с. 120).
Як встановлено судом, та це убачається із рішення суду про усиновлення, усиновлювач ОСОБА_1 була ознайомлена із станом здоров`я усиновлювача
ОСОБА_4 , а також після усиновлення отримала довідку про здоровий стан дитини. При цьому із довідок та виписок після консультацій лікарів, які позивачем додано до позовної заяви та досліджено у судовому засіданні, судом не встановлено, що дитина ОСОБА_4 страждає на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, а необхідність у комплексній медико-психіатрична реабілітація не є діагнозом.
Так, крім посилань на психічно нестійкий стан дитини, звертаючись до суду із позовом про скасування усиновлення, ОСОБА_1 , зазначає, що вона як мати, вживала всіх необхідних заходів задля досягнення найвищих інтересів, забезпечення стабільних та гармонійних умов життя сина, сприяла його навчанню, лікуванню, але це не призвело до бажаних результатів, і останній рік відносини між нею та дитиною склалися такі, що унеможливлюють подальше виховання нею дитини, їхнє спільне проживання.
Наведені обставини відповідають передбачених пунктом 3 частини першої статті 238 СК України як підстава для скасування усиновлення.
Так, за змістом пункту 3 частини першої статті 238 СК України наявність між усиновлювачем та усиновленим стосунків, які роблять неможливим їхнє спільне проживання та виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, за умови, коли це сталося незалежно від волі усиновлювача і такі обставини беззаперечно встановлені судом, усиновлення має бути скасоване, оскільки за таких обставин примусове по суті збереження сім`ї може суттєво зашкодити не тільки інтересам усиновлювача та іншої її дитини, а й правам та інтересам дитини, щодо якої вирішується спір. Натомість скасування усиновлення за обставин, що склалися, відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 липня 2018 року (справа № 523/19116/15-ц, провадження №61-10004св18).
Судом встановлено, що, не зважаючи на забезпечення сімейного виховання усиновленій дитині, між усиновлювачем - ОСОБА_1 та усиновленою дитиною - ОСОБА_4 склалися, незалежно від волі усиновлювача, відносини, які роблять неможливим їхнє спільне проживання, виконання ОСОБА_24 батьківських обов`язків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута) від 27 листопада 2008 року, ратифікованої Верховною Радою України
15 лютого 2011 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року (далі - Конвенція), органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Втручання у право на повагу до сімейного життя становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не має однієї або кількох законних цілей, зазначених у пункті 2 цієї статті, а також не є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення такої цілі чи цілей. Під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції вимагає передусім, щоб відповідний захід був певним чином передбачений національним законодавством; він також стосується якості відповідного закону і вимагає його відповідності принципу верховенства права та допустимості відповідній особі, яка, зокрема, має бути здатною передбачити його наслідки для себе.
Для того, щоб визначити, чи були оскаржувані заходи «необхідними в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги всю справу загалом, має оцінити, чи були мотиви, наведені на виправдання таких заходів, належними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції. Органи влади користуються широкою свободою розсуду в оцінюванні необхідності передання дитини під опіку, суд повинен все-таки переконатися, що в конкретному випадку існують обставини, які виправдовують відібрання дитини від батьків, а держава-відповідач має довести, що перед здійсненням пропонованого заходу було проведено ретельний аналіз можливих наслідків такого заходу для батьків і дитини, а також можливих альтернатив переданню дитини під державну опіку (пункти 50, 52 рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Курочкін проти України»).
Таким чином суд, з`ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, враховуючи всі обставини, що мають істотне значення, та те, що між позивачем та усиновленою ним дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків, з урахуванням вимог статті 238 СК України, дійшов висновку про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 дитини ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог частини четвертої статті 238 Сімейного кодексу України усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду.
Згідно із частиною першою статтею 239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами.
У разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування (частина третя статті 239 СК України).
Відповідно до статті 241 СК України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 4 Закону України від 13 січня 2005 року № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон № 2342-IV) заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою. Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.
Згідно зі статтею 11 Закону № 2342-IV Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Соціальний захист та захист прав дітей у межах своєї компетенції здійснюють районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчих органів міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
У разі встановлення факту відсутності батьківського піклування щодо дитини орган опіки та піклування зобов`язаний протягом одного дня забезпечити тимчасове влаштування такої дитини до вирішення питання про форму влаштування дитини. Тимчасове влаштування дитини в разі відсутності батьківського піклування здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 29 Закону № 2342-IV).
Згідно з пунктом 18 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (далі - Порядок № 905), діти поновлюються на місцевому, регіональному та централізованому обліку в разі, зокрема скасування усиновлення.
Пунктом 19 Порядку № 905 передбачено, що у разі скасування усиновлення служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини з`ясовує, де дитина перебувала на місцевому обліку, та інформує відповідну службу у справах дітей про необхідність поновлення дитини на місцевому обліку. Служба у справах дітей за місцем перебування дитини на місцевому обліку протягом п`яти робочих днів вносить відомості про дитину до Книги обліку дітей, які можуть бути усиновлені, з приміткою «Дитина поновлена на обліку», складає обліково-статистичну картку - соціальний паспорт дитини в Єдиному банку даних.
Відповідно до пункту 35 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім`ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що усиновлення ОСОБА_1 дитини підлягає скасуванню із передбаченими законодавством наслідками.
Керуючись статтями 3-7, 238, 239, 240, 241 СК України,статтями 3, 4, 10-14,
76-83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
позовну заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради про скасування усиновлення - задовольнити.
Скасувати усиновлення малолітнього ОСОБА_4 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 усиновлювач - ОСОБА_1 .
Внести зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 (до усиновлення ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 10 від 11 липня 2013 року, в якому зазначити: прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 » замінити на прізвище « ІНФОРМАЦІЯ_5 », по батькові « ІНФОРМАЦІЯ_5 » змінити на « ІНФОРМАЦІЯ_5 », місце народження змінити з «Київська область, м. Вишгород» на «Київська область, Вишгородський район, с. Лісовичі», відомості про матір - прізвище « ОСОБА_1 ».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20 серпня 2021 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );
Відповідачі: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (адреса: Київська обл., м. Вишгород,
пл. Шевченка, 1);
Співвідповідач: Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради (адреса: Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1)
Суддя О.П. Лукач
