Справа № 338/966/20
Провадження № 22-ц/4808/1114/21
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Максюта
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Василишин Л.В., Горейко М.Д.,
секретаря Максимів Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Володимировича щодо накладення штрафу за невиконання судового рішення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Битківським Л.М. 18 травня 2021 року в смт. Богородчани Івано-Франківської області,
в с т а н о в и в :
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою на дії головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Володимировича щодо накладення штрафу за невиконання судового рішення.
В обґрунтування скарги зазначено, що постановами головного державного виконавця Богородчанського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 25.03.2021 на нього накладено штраф у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду та від 09.04.2021 штраф у розмірі та 3400 грн за невиконання повторно рішення суду. Вважає постанови незаконними, оскільки як вбачаєтьсяя із постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2021 в ній зазначено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів,строк на виконання якої спливав 25.03.2021, а тому постанова від 25.03.2021 року винесена незаконно. З незаконності постанови від 25.03.2021 випливає і незаконність постанови від 09.04.2021 про накладення штрафу в розмірі 3400 грн. Просив визнати протиправними (незаконними) постанови головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. щодо накладення штрафу за невиконання судового рішення від 25.03.2021 та від 09.04.2021 та скасувати їх (а.с.1-3).
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено (а.с.22-25).
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2021, зазначено про необхідність виконання рішення протягом 10 робочих днів. Такий строк спливав 25.03.2021, що було встановлено судом першої інстанції. Тому головний державний виконавець незаконно виніс постанову від 25.03.2021 про накладення 6на нього штрафу в розмірі 1700 грн. З незаконності цієї постанови випливає і незаконність постанови від 09.04.2021 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення. Вважає постанови незаконними.
З цих підстав просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі (а.с.32-36).
У відзиві на апеляційну скаргу головний державний виконавець Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський В.В. зазначив, що оскаржувана ухвала суду постановлена без порушення норм права. Вказує, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить окремої норми про порядок обчислення строків. Виходячи з того, що стадія виконання судового рішення є завершальною стадією цивільного процесу, згідно ст.122-124 ЦПК Українию Згідно вказаних норм, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. ОСОБА_1 вказує на те, що державний виконавець передчасно наклав на нього штраф, однак жодним чином не згадує про те, що ним не виконано і не вжито жодних дій для виконання рішення суду, яке набрало законної сили 04.02.2021 ні в 10-ти денний строк, встановлений вперше, ані повторно, ані на день подання скарги до суду. Вважає, що оскаржувані постанови не порушують прав боржника у виконавчому провадженні, а є наслідком невиконання ним рішення. Просить залишити аеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.51-54).
У судове засідання не з`явилася сторони.
Головний державний виконавець Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвський В.В. просив розгляд справи відкласти, не навівши поважних причин, тому його клопотання не підлягає задоволенню.
Судом виконаний обов`язок щодо повідомлення апелянта про день, час і місце розгляду справи у спосіб направлення судової повістки рекомендованою поштовою кореспонденцією. Проте поштова кореспонденція ним не отримана і він, не виконавши свій обов`язок цікавитися розглядом справи, не повідомив про причини неявки у судове засідання.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за їх відсутності.
Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її обґрунтованою частково, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою від 11.03.2021 головний державний виконавець Богородчанського районного відділу ДВС Гаєвський В.В. відкрив виконавче провадження ВП №64772185 за виконавчим листом Богородчанського районного суду виданим 04.03.2021 року на підставі судового рішення у цивільній справі №338/966/20, за яким ОСОБА_1 зобов`язано усунути перешкоди користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0147 га, що знаходиться на ділянці кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, стосовно якої за рішенням Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року у справі №338/158/19 встановлено земельний сервітут у виді права пішого проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 у спосіб демонтажу частини огорожі і очищення ділянки від будівельних матеріалів, кущів і дерев. Судовим рішенням також покладено на відповідача обов`язок не чинити інших перешкод у проході та проїзді згаданою частиною земельної ділянки (а.с.5-6).
Вказаною постановою у п.2 виконавець зазначив, що боржнику слід виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів.
25.03.2021 року державний виконавець встановивши, що рішення суду не виконано, на підставі ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» наклав за невиконання рішення суду на ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700 грн та одночасно встановив новий строк у 10 робочих днів, протягом якого боржник мав самостійно виконати судове рішення (а.с.9-10).
09.04.2021 року ОСОБА_3 , констатувавши факт повторного невиконання у встановлений строк судового рішення, виніс постанову, якою наклав на боржника штраф у розмірі 3400 грн (а.с.7-8).
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що згідно норм ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.122-124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього строку. З огляду на це доводи скаржника про те, що 25.03.2021 було останнім днем добровільного виконання судового рішення, є слушними. Проте, сам по собі вказаний факт не є свідченням обґрунтованості поданої скарги на дії державного виконавця. Суд дійшов висновку, що оскільки скаржник не виконав і не вжив жодних дій до виконання судового рішення, оскаржувані постанови не порушують прав боржника, а є наслідком невиконання ним рішення.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з такого.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі№ 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20 вересня 2018 року у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019 року у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19).
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, юрисдикція спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених під час виконання судового рішення, ухваленого у цивільній справі, визначений у розділі VII ЦПК України.
Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанови про накладення головним державним виконавцем Богородчанського районного ВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвським В.В. від 25.03.2021 у розмірі 1700 грн за невиконання рішення суду та від 09.04.2021 штрафу у розмірі та 3400 грн за невиконання повторно рішення суду.
Тобто, ОСОБА_1 у цій справі оскаржує дії державного виконавця щодо виконання не судового рішення, а документа, виданого державним виконавцем про накладення штрафу.
Отже, наявність постанов державного виконавця про накладення штрафу на боржника, з якими останній не погоджується, може бути оскаржена ним до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, а не шляхом подання скарги на дії виконавця в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте, розглянувши дану справу в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
Частиною 1 ст. 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції за вказаних вище обставин, приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції із закриттям провадження в справі, з підстав того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд апеляційної інстанції роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутись до адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, щодо оскарження постанов про накладення на неї штрафів.
Згідно частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
З огляду на прийняте колегією суддів рішення про закриття на підставі пункту 1 частини першої статті 255ЦПК України провадження уданій справі,скаржнику відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України належить роз`яснити його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Керуючись статтями 255, 256, 374, 377, 381 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 18 травня 2021 року скасувати.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Богородчанського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гаєвського Віталія Володимировича щодо накладення штрафу за невиконання судового рішення закрити.
Роз`яснити заявнику ОСОБА_1 право звернутися протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови до Івано-Франківського апеляційного суду із заявою про направлення справи до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Судді: І.О. Максюта
Л.В. Василишин
М.Д. Горейко
Повний текст постанови складено 20 серпня 2021 року.
