Справа № 338/966/20
Провадження № 22-ц/4808/339/23
Головуючий у 1 інстанції Решетов В. В.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.
за участю секретаря Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича на ухвалу Богородчанського районного суду від 5 січня 2023 року, постановлену в складі судді Решетова В.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - в.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський Віталій Вікторович, на дії державного виконавця щодо незаконного проникнення на земельну ділянку, кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належну на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та знищення огорожі і зелених насаджень (кущів і дерев),
в с т а н о в и в:
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на дії державного виконавця щодо незаконного проникнення на земельну ділянку, кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належну на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та знищення огорожі і зелених насаджень (кущів і дерев).
В обґрунтування скарги посилався на те, що 07.12.2022 року в.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський В.В., не повідомивши його про час вчинення виконавчих дій (повідомлення від 02.12.2022 року №19847 надіслано 09.12.2022 року), за відсутності рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, незаконно проник на належну йому та ОСОБА_2 як співвласнику у праві спільної сумісної власності земельну ділянку, кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, знищивши належну їм огорожу та видаливши зелені насадження (кущі і дерева).
Тобто даними протиправними діями державного виконавця порушено його права і свободи, що а тому такі підлягають поновленню.
З огляду на викладене, з урахуванням уточнення просив визнати неправомірними дії в.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. щодо проведення заходів примусового виконання рішення суду, незаконного проникнення на вищевказану земельну ділянку та знищення внаслідок цього огорожі, видалення зелених насаджень (кущів і дерев); зобов`язати даного державного виконавця привести вказану огорожу, земельну ділянку та зелені насадження на земельній ділянці у попередній стан.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 5 січня 2023 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Захаріїв Б.Д. подав апеляційну скаргу та доповнення до неї. Вважає дану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На його думку, прийнявши незаконну постанову від 04.11.2022 року про поновлення вчинення виконавчих дій згідно виконавчого листа №338/966/20, виданого Богородчанським районним судом 04.03.2021 року, який вже не підлягав виконанню, державний виконавець в порушення вимог закону не зазначив про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Таким чином виконавець не вправі був 07.12.2022 року вживати заходів примусового виконання даного рішення.
Крім того таке виконання неправомірно відбулося за відсутності рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, чим грубо порушено права скаржника.
Також посилається на те, що його не було належно повідомлено про час вчинення виконавчих дій, оскільки повідомлення від 02.12.2022 року №19847 надіслано тільки 09.12.2022 року.
Посилання суду на практику Верховного Суду вважає необґрунтованою, оскільки вказані постанови стосуються інших правовідносин.
Вказує, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про розгляд справи 05.01.2023 року, чим порушено його право на участь у такому розгляді.
З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 05.01.2023 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися.
Апелянт та його представник причини неявки суду не повідомили, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення повістки в електронному вигляді в їх електронні кабінети.
В.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвський В.В. надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю на роботі.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала, що оскаржується, зазначеним вимогам відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні частиною земельної ділянки, щодо якої встановлено сервітут. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0147 га, що знаходиться на ділянці кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, стосовно якої за рішенням Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року у справі №338/158/19 встановлено земельний сервітут у виді права пішого проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , у спосіб демонтажу частини огорожі і очищення ділянки від будівельних матеріалів, кущів і дерев. Покладено на відповідача обов`язок не чинити інших перешкод у проході та проїзді згаданою частиною земельної ділянки.
Отже, використання земельної ділянки та житлового будинку, належного ОСОБА_3 неможливе без обтяжень сервітутом чужого нерухомого майна - частини земельної ділянки скаржника, влаштування проходу та заїзду саме в такий спосіб є найбільш доцільним.
В ході розгляду справ №338/158/19 та №338/966/20 судові ухвали та рішення неодноразово були предметом оскарження в апеляційній та касаційній інстанціях.
На виконання зазначеного рішення 04.03.2021 року Богородчанським районним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист №338/966/20 (а.с. 38-39) та за заявою стягувача державним виконавцем Богородчанського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження ВП №64772185 з його примусового виконання.
За невиконання рішення суду постановами головного державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 25.03.2021 року та від 09.04.2021 року на боржника було накладено штраф у розмірі 1700,00 грн. та 3400,00 грн. відповідно; зобов`язано його виконати рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання (а.с. 40-45).
Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2021 року відкрито касаційне провадження у справі №338/966/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 та постановлено зупинити виконання рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року до закінчення касаційного провадження.
На виконання вищевказаної ухвали суду від 29.04.2021 року 06.05.2021 року постановою головного державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №338/966/20, виданого 04.03.2021 року.
Крім того ОСОБА_2 (дружина скаржника) як особа, яка не приймала участі у справі, однак вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, теж подала апеляційну скаргу на рішення Богородчанського районного суду від 19.10.2020 року, апеляційне провадження за якою закрито ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31.10.2022 року.
Постановою Верховного Суду від 22.08.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 по справі №338/966/20 залишено без задоволення. Рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 04.02.2021 року в частині залишення без змін рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року залишено без змін. Постановлено поновити виконання рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року.
Постановою в.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. від 04.11.2022 року на підставі вищевказаної постанови Верховного Суду від 22.08.2022 року, ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 31.10.2022 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №338/966/20, виданого 04.03.2021 року.
06.12.2022 року між Богородчанського відділу ДВС в особі в.о. начальника відділу Гаєвського В.В. як замовником та ФОП ОСОБА_4 як виконавцем було укладено Договір про надання послуг №32/22Р, відповідно до умов якого виконавцю 07.12.2022 року доручено забезпечення демонтажу частини огорожі і очищення ділянки від будівельних матеріалів, кущів і дерев в АДРЕСА_1 (а.с. 49-50).
Таким чином 07.12.2022 року державним виконавцем Гаєвським В.В. було виконано в примусовому порядку рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року.
За результатами проведення виконавчих дій державним виконавцем складено акт від 07.12.2022 року.
13.12.2022 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження №64772185 на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі згідно з актом державного виконавця від 07.12.2022 року (а.с. 46-48).
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що обставин, які б свідчили про протиправність дій державного виконавця під час примусового виконання виконавчого листа №338/966/20, виданого Богородчанським районним судом 04.03.2021 року, судом не встановлено. Вимоги ЗУ «Про виконавче провадження» та спосіб виконання рішення суду, передбачений у ньому, державним виконавцем дотримано. А законом не встановлено обов`язку державного виконавця отримувати попередній дозвіл на примусове проникнення на земельну ділянку, якщо вже існує рішення суду з вказівкою про спосіб усунення перешкод у користуванні майном. Як наслідок, вимога щодо зобов`язання в.о. начальника Богородчанського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. привести земельну ділянку та зелені насадження у попередній стан також не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Суду як джерело права.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Виконання судового рішення відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, такими засадами є - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
Права та обов`язки виконавців визначено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. В той же час, чітко визначена законом процедура здійснення виконавчого провадження не може бути замінена або доповнена виконавцем на власний розсуд.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; залучати вразі потребидо проведеннячи організаціївиконавчих дійсуб`єктів господарювання,у томучислі наплатній основі,за рахунокавансового внескустягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Статтею 439 ЦПК України передбачено, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
З наведених норм права вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Разом з тим, ст. 439 ЦПК України, ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено отримання виконавцем дозволу на проникнення на земельну ділянку боржника при виконанні рішення суду про встановлення земельного сервітуту та усунення перешкод у користуванні ним.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Так, частинами першою-третьою указаної статті передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Як вбачається з копії виконавчого листа №338/966/20, виданого 04.03.2021 року Богородчанським районним судом на підставі рішення Богородчанського районного суду від 19 жовтня 2020 року, суд вирішив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки площею 0,0147 га, що знаходиться на ділянці кадастровий номер 2620488602:01:001:0134, стосовно якої за рішенням Богородчанського районного суду від 31 липня 2019 року у справі №338/158/19 встановлено земельний сервітут у виді права пішого проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до земельної ділянки та житлового будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , у спосіб демонтажу частини огорожі і очищення ділянки від будівельних матеріалів, кущів і дерев. Покласти на відповідача обов`язок не чинити інших перешкод у проході та проїзді згаданою частиною земельної ділянки (а.с. 38-39).
Таким чином в рішенні суду прямо визначений спосіб усунення перешкод в користуванні частиною земельної ділянки, щодо якої за рішенням суду встановлено земельний сервітут, а його виконання не потребує звернення державного виконавця до суду для отримання дозволу на проникнення до такої земельної ділянки, що спростовує відповідні доводи апелянта.
Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №203/2519/19 (провадження №61-8330св20), від 14 вересня 2022 року у справі №761/17728/14-ц (провадження №61-16046св21).
Оскаржуючи дії головного державного виконавця Богородчанського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаєвського В.В. у виконавчому провадженні №64772185 щодо проведення примусового усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом, ОСОБА_1 не надав до суду доказів на підтвердження добровільного виконання ним рішення суду. А посилання в апеляційній скарзі на те, що прийнявши незаконну постанову від 04.11.2022 року про поновлення вчинення виконавчих дій згідно виконавчого листа №338/966/20, виданого Богородчанським районним судом 04.03.2021 року, який вже не підлягав виконанню, державний виконавець в порушення вимог закону не зазначив про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів, тому не вправі був 07.12.2022 року вживати заходів примусового виконання даного рішення, не заслуговують на увагу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №64772185 з виконання вищевказаного виконавчого листа було відкрите ще 11.03.2021 року. Оскільки добровільно боржником рішення суду виконано не було, постановою від 25.03.2021 року на нього було накладено штраф, зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. А постановою від 09.04.2021 року накладено штраф за повторне невиконання рішення суду (а.с. 40-45). Постановою від 04.11.2022 року виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа було поновлено після його зупинення, і такій суд вже давав оцінку в іншому провадженні за скаргою боржника.
Таким чином боржник ОСОБА_1 вправі був виконати рішення суду самостійно в добровільному порядку, водночас фактично ухилився від його виконання.
При цьому накладення штрафів і направлення подання (повідомлення) правоохоронним органам про притягнення боржника до кримінальної відповідальності самі собою не є достатніми заходами з виконання судового рішення. Звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не означатиме, що виконавець вжив усіх можливих заходів для виконання рішення суду, а свідчить лише про вжиття ним передбачених законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №607/2547/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20 (провадження №12-23гс22).
У справі «Глоба проти України» від 5 липня 2012 року суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Суд враховує, що обов`язковим елементом примусового виконання судового рішення є стадія, коли боржник вправі виконати таке судове рішення, що набрало законної сили, у добровільному порядку у спосіб, що відповідає змісту рішення, але за волею та за участі боржника. Таким правом боржник у зазначеному провадженні не скористався, що виключає наявність підстав для висновку про добросовісність та правомірність його дій.
З огляду на встановлені обставини цієї справи (зокрема, щодо вчинених державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду у цій справі та фактичне ухилення боржника від добровільного виконання судового рішення) скаржником не доведено порушення державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження» під час вчинення оскаржуваних виконавчих дій щодо примусового усунення перешкод у користуванні земельним сервітутом, оскільки стаття 63 даного Закону передбачає вчинення виконавцем дій з примусового виконання рішення суду у випадку невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку.
Колегія суддів також враховує правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №923/182/13-г та від 30 серпня 2018 року у справі №916/4106/14, відповідно до яких та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод у його виконанні.
Що стосується тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про розгляд справи 05.01.2023 року, то такі спростовуються наявною в матеріалах справи судовою повісткою про виклик до суду (а.с. 25).
Також суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність підстав для зобов`язання державного виконавця привести вказану огорожу, земельну ділянку та зелені насадження на земельній ділянці у попередній стан, оскільки така вимога є похідною від визнання неправомірними дій державного виконавця щодо проведення заходів примусового виконання рішення суду.
Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування даного судового рішення, а фактично зводяться до незгоди скаржника із ухваленим судовим рішенням.
З огляду на викладене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Богородчанського районного суду від 5 січня 2023 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Захаріїва Богдана Дмитровича залишити без задоволення.
Ухвалу Богородчанського районного суду від 5 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 8 березня 2023 року.
