Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/21014/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУМ ІКО"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року
у справі № 640/21014/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУМ ІКО"
до відповідача Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправним та скасування наказу,-
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУМ ІКО" (надалі - позивач, ТОВ "НАУМ ІКО") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - відповідач), в якому просило суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 грудня 2019 року №109.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що останньому на праві приватної власності належить будівля, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 38. Відповідачем не дотримано процедури письмового повідомлення власника об`єкта про віднесення його до переліку об`єктів культурної спадщини. Крім того, на думку позивача оскаржуваний наказ є незаконним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та прийнятий з порушенням Порядку та Закону України "Про охорону культурної спадщини".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки тій обставині, що вказана Інструкція № 203 втратила чинність на території України відповідно до наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, яким, окрім того, було затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини. Відповідно до п.8 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, що затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, встановлено, що про набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта уповноважений орган у десятиденний строк з дня прийняття рішений про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку надсилає власнику цього об`єкта або уповноваженому(ній) ним органу (особі) відповідне повідомлення рекомендованим листом з описом вкладення га повідомленням про вручення.
Відповідач заперечує проти задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУМ ІКО" є власником нежилих приміщень групи 5/8 по вул. Пушкінська, 38 в м. Києві з 2010 року, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.06.2020 (стор 6-10 том І).
Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Наказ №10/34-11 від 10.06.2011 "Про занесення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва" яким відповідно до статей 6 та 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини", на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 "Про затвердження порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", за результатами інвентаризації об`єктів культурної спадщини включених до Переліку нововиявлених пам`яток м. Києва згідно з наказами Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.9.4 № 10 "Про затвердження Переліку нововиявлених пам`яток історії та культури м. Києва" та Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.96 № 14 занесених (не занесених) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вирішено:
1. Занести до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м.Києва об`єкти культурної спадщини згідно з додатками 1, 2.
2. Визнати такими, що не підлягають занесенню до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м.Києва об`єкти згідно з додатком 3.
3. Київському науково-методичному центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій:
- забезпечити підготовку облікової документації на об`єкти культурної спадщини зазначені у додатках 1, 2 до цього наказу;
- забезпечити розгляд облікової документації Науково-методичною радою Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій та визначити відповідність кожного об`єкта критеріям цінності згідно з Порядком визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760. Надати Головному управлінню охорони культурної спадщини протокол.,
4. Начальнику відділу обліку пам`яток та майна Управління обліку пам`яток, реставрації об`єктів культурної спадщини, експертизи та моніторингу земель Головного управління охорони культурної спадщини Тимченко Олександрі Володимирівні забезпечити подання у встановленому порядку пропозицій центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини для розгляду питання про занесення об`єктів культурної спадщини включених до наказів, що зазначені у преамбулі цього наказу до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
5. Визнати такими, що втратили чинність:
- наказ Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.94 № 10 "Про затвердження Переліку нововиявлених пам`яток історії та культури м. Києва";
- наказ Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.96 № 14.
За змістом пункту 72 Додатку №2 до Наказу Головного управління охорони культурної спадщини №10/34-11 від 10.06.2011 до Переліку об`єктів, що заносяться до Переліку щойно виявлених обєктів культурної спадщини внесено об`єкт з наступними характеристиками: назва обєкту: будинок прибутковий; дата спорудження: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРІКС"; місцезнаходження: 1910-і рр.; адреса: Пушкінська вул., 38; тип: архітектура та містобудування.
Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27.12.2019 був прийнятий наказ №109 "Про перегляд об`єктів культурної спадщини м. Києва", яким було затверджено переглянуті переліки об`єктів культурної спадщини, зокрема будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38, м. Київ.
Так, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 17.03.2020 направив листа №066-919 на адресу ТОВ "ЕНДОПОЛІМЕД", в якому повідомив про те, що: "Будинок прибутковий на вул. Пушкінській, 38 наказом Головного управління охорони культурної спадщини від 10.06.2011 №10/34-11, перезатверджений наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 27.12.2019 №109 занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва".
Незгода позивача з вказаним наказом обумовила його звернення до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним наказом проведено перегляд щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, які вже перебували на обліку, до яких належить, зокрема будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38. Вказаний будинок перебував на обліку ще з 1996 року. Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва, до якого відноситься і щойно виявлений об`єкт за адресою: вул. Пушкінська, 38, лише приводився у відповідність до чинного законодавства, підлягав інвентаризації та перегляду, що і мало наслідком винесення, зокрема наказів від 10.06.2011 № 10/34-11 та оскаржуваного наказу від 27.12.2019 № 109.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України "Про охорону культурної спадщини" (надалі - Закон №1805-ІІІ).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (п.п. 14, 17 ч. 2 ст. 5 ЗУ "Про охорону культурної спадщини").
Частиною ч. 1 ст. 6 Закону №1805-ІІІ визначені повноваження органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, до компетенції яких належить, зокрема: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони; погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідно до вимог Земельного кодексу України; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; управління в порядку, встановленому законом, історико-культурними заповідниками державного чи місцевого значення.
Так, п. 4 ст. 16 Закону "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час прийняття оскарженого наказу) встановлено, що місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам`яток історії та культури.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. "б" ч. 1 ст. 14 Закону №1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки. Пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону №1805-III, об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.
Наказом Мінкультури СРСР від 13.05.1986 року № 203 було затверджено Інструкцію про порядок обліку, забезпечення збереження, утримання, використання і реставрації нерухомих пам`ятників історії та культури (втратила чинність згідно наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 року № 158, чинна та в редакції, чинній на час прийняття оскарженого наказу) (далі - Інструкція).
Вказаною Інструкцією визначався порядок здійснення заходів щодо державного обліку, охорони, використання і реставрації нерухомих пам`яток історії і культури.
Державному обліку підлягають усі пам`ятки історії і культури, незалежно від того у чиєму користуванні або власності вони перебувають. Недотримання порядку обліку є порушенням правил охорони пам`яток історії і культури.
Відповідно до п. 12 вищезазначеної Інструкції, при одержанні відомостей про виявлення об`єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, державні органи охорони пам`яток організовують проведення експертизи. У випадку встановлення їх культурної цінності зазначені об`єкти реєструються у Списках щойно виявлених об`єктів, що представляють історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.
Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 (в редакції, чинній на час прийняття оскарженого наказу) (надалі - Порядок).
Відповідно до п.1 Порядку об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об`єктів місцевого значення.
Згідно п. 11 Порядку визначено, що об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв:
- мали вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону;
- пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону;
- є творами відомих архітекторів або інших митців;
- є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи.
Відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини (п.12 Порядку).
Відповідно до п. 13 Порядку, після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності. Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру.
З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що занесенню об`єкта культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, які повинні виготовити облікову документацію на кожен із об`єктів культурної спадщини та подати пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня. За результатами оцінки консультативної ради органу культурної спадщини обласної держадміністрації у 15-денний строк надається висновок щодо доцільності занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, який надсилається Мінкультури у день його підписання. Результати розгляду висновку та облікової документації експертна комісія Мінкультури оформляє протоколом, що є підставою для занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єктів культурної спадщини.
Так, для набуття об`єктом, який має ознаки об`єкту культурної спадщини, статусу пам`ятки, необхідно реалізувати комплекс встановлених законодавством послідовних заходів від виявлення об`єкта до його реєстрації у відповідному Державному реєстрі з присвоєнням охоронного номеру. Саме з реєстрацією у Державному реєстрі пов`язується набуття об`єктом статусу пам`ятки культури.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що "Будинок прибутковий" за адресою: вул. Пушкінська, 38 , у якому проживала баронеса О. Сантагано-Горчакова, актриса, оперна співачка, 1876 p., з 1907-1910 p.p. - належить до щойно виявлених об`єктів культурної спадщини. Будинок становить архітектурну цінність, як важливий містобудівний елемент у формуванні кварталу.
Наказом Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.96 № 14 було взято на облік будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38 , як нововиявлений (щойно виявлений) об`єкт культурної спадщини.
Отже, на момент взяття зазначеного будинку на облік в 1996 році діяв Закон Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" та "Инструкция о порядке учета, обезгіечения сохранности, содержания, использования и реставрации недвижимьіх памятников истории и культуры". Вказаною інструкцією не передбачалось, серед іншого, інформування власників про набуття статусу об`єкту та подання протягом трьох років з дня їх включення до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік) пропозицій до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
Станом на дату занесення об`єкту до Переліку інформаційно зведений перелік об`єктів культурної спадщини м. Києва, сформований відповідно до його адміністративно-територіального устрою та поділу по районах, надавався районним в місті Києві державним адміністраціям.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що за результатами інвентаризації об`єктів культурної спадщини, що були включені до Переліку наказами Комітету охорони і реставрації пам`яток історії, культури та історичного середовища від 16.05.94 № 10 та Управління охорони пам`яток історії, культури та історичного середовища від 30.12.96 № 14, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 "Про затвердження порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" наказом Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.06.2011 № 10/34-11 було занесено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва (далі - Перелік) будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38.
Отже, в даному випадку, фактично наказом від 10.06.2011 були проінвентаризовані об`єкти культурної спадщини та оновлені їх переліки, які перебували на обліку відповідно до наказів від 16.05.94 № 10 та від 30.12.96 № 14 культурної спадщини, які вже перебували на обліку, до яких належить, зокрема будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38 .
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що Інструкції від 13.05.1986 № 203 втратила чинність відповідно до наказу Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, оскільки, як свідчать матеріли справи даний будинок, ще з 1996 року був внесений до об`єктів культурної спадщини та відповідно до діючого законодавства не передбачалося повідомлення власників об`єктів про набуття охоронного статусу об`єкту.
Так, Департаментом 27.12.2019 був прийнятий наказ № 109 "Про перегляд об`єктів культурної спадщини м. Києва", яким було затверджено переглянуті переліки об`єктів культурної спадщини, зокрема будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38 .
Вказаний наказ Департаменту був прийнятий за наступних підстав:
1) відповідно до пункту 4 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 19.08.2019 за № 941/33912), зобов`язано, зокрема, орган охорони культурної спадщини м. Києва:
- до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини (визначеному цим наказом в новій редакції);
2) із врахуванням критеріїв, що викладені у постанові Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 459.
Тобто, оскаржуваним наказом проведено перегляд щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, які вже перебували на обліку, до яких належить, зокрема будинок за адресою: вул. Пушкінська, 38 . Вказаний будинок перебував на обліку ще з 1996 року.
Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва, до якого відноситься і об`єкт за адресою: вул. Пушкінська, 38, лише приводився у відповідність до чинного законодавства, підлягав інвентаризації та перегляду, що і мало наслідком винесення, зокрема наказів від 10.06.2011 № 10/34-11 та оскаржуваного наказу від 27.12.2019 № 109.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на Департамент не покладався обов`язок повідомити позивача про охоронний статус належного йому нерухомого майна, адже щойно виявлений об`єкт за адресою: вул. Пушкінська, 38 перебуває на обліку ще з 1996 року.
Департамент, в свою чергу, утворено відповідно до рішення Київської міської ради від 01.06.2017 № 421/2643 "Про деякі питання діяльності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" шляхом виділу управління збереження історичного середовища та охорони об`єктів культурної спадщини, з Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач є власником нежилих приміщень групи 5/8 по вул. Пушкінській, 38 з 2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
На час придбання позивачем частини приміщень щойно виявленого об`єкту культурної спадщини попередній власник зобов`язаний був, по- перше, повідомити нового власника про статус об`єкта, що відчужується, по-друге, отримати дозвіл органу охорони культурної спадщини м. Києва на таке відчуження.
Виходячи із наведених обставин, вбачається, що під час придбання частини приміщень щойно виявленого об`єкта культурної спадщини було порушено вимоги чинного законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
Крім того, у частині 1 статті 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що інформування про об`єкти культурної спадщини, занесені до Реєстру, провадиться шляхом:
- публікації Реєстру та внесених до нього змін;
- надання інформації, що міститься в Реєстрі, у відповідь на запит на інформацію;
- встановлення охоронних дощок, охоронних знаків, інших інформаційних написів, позначок на пам`ятках або в межах їхніх територій незалежно від форм власності.
Перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини м. Києва розміщений на офіційному веб-сайті Департаменту, є у відкритому доступі, тому позивач міг дізнатися про статус належного майна у будь-який час до отримання листа.
Крім того, відповідно до Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 № 771, Департамент не має повноважень скасовувати накази Департаменту від 27.12.2019 № 109 та Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.06.2011 № 10/34-11 як про це зазначалося у вимозі позивача від 10.07.2020 № 4/1, яка долучена позивачем до позову.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що в даному випадку, наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 грудня 2019 року №109 прийняти у відповідності до вимог законодавства, а отже не підлягає скасуванню.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а отже, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУМ ІКО" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г. В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк
