Єдиний унікальний номер справи 185/2657/20
1-кп/185/166/21
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року. м. Павлоград.
Павлоградський міськрайонний суд
Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
під час судового засідання кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В С Т А Н О В И В:
21 квітня 2020 року в провадження Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України.
Прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, так як на даний час є ризики предбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Захисиник обвинуваченого надав суду клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт. Обвинувачений підтримав клопотання свого захисника.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши клопотання прокурора, думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Так, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.06.2021 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 15.08.2021 року.
Рішення суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою буде обґрунтованим, якщо воно відповідає вимогам національного законодавства, а також ухвалене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи Право на свободу та особисту недоторканність має найважливіше значення в «демократичному суспільстві» за змістом Конвенції.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечитьКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Заявляючи в судовому засіданні клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, впливати на свідків, вчинити інші правопорушення.
Приймаючи рішення із зазначеного питання суд враховує наступне.
За даним кримінальним провадженням допитані всі свідки. Щодо ризику вчинити інше кримінальне провадження, необхідно наголосити, що з часу перебування обвинуваченим ОСОБА_3 під вартою,за кримінальнимпровадженням зач.3ст.369КК України,його жодногоразу невикликали слідчі,та небуло врученопідозру провчинене кримінальнеправопорушення.
Так у справі «Бойченко проти Молдови» Європейський суд з прав людини зазначив, що одне тільки посилання на відповідну норму закону без вказання підстав з яких можна вважати обґрунтованим твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про тримання під вартою.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою. Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, зокрема, справа «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справа «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме те, що тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК Україниметою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків в цьомукримінальномупровадженні.
Під час розгляду клопотання захисника обвинуваченого про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Приймаючи до уваги вище викладене, суд вважає за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки прийняття такого рішення буде відповідати вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтуватися на матеріалах кримінального провадження.
Зокрема судприймаючи зазначенерішення враховує,що обвинувачений ОСОБА_3 до моменту затримання перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , мав постійне місце роботи та реєстрації. 03.08.2021 р. ОСОБА_7 , з метою забезпечення ОСОБА_3 постійним місцем проживання, винайняв для останнього кімнату № НОМЕР_1 в квартирі АДРЕСА_1 , тобто має постійне місце проживання. Вказані обставини свідчать про наявність у ОСОБА_3 міцних соціальних та сімейних зв`язків, а також його репутацію.
Крім того, ухвалою суду від 02.06.2021 року було залучено до розгляду у кримінальному провадженні спеціаліста ГУНП в Дніпропетровській області, для опрацювання отриманої інформації у ПрАТ «ВФ Україна» про зв`язок користувача мобільного оператора із сім-карткою, яким користувався обвинувачений ОСОБА_3 , та було направлено зазначену ухвалу, для надання письмових роз`яснень у формі виснвоку спеціаліста/аналітичної довідки. Та станом на 11.08.2021 року роз`яснень із зазначених питань до суду не надходило та інформаціїї щодо строків надходження необхідної інформації, у суду не має.
Відповідно до ч.1-3 ст. 181КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як цілодобовий домашній арешт у повній мірі забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_3 процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження, та унеможливить ризики, зазначені прокурором у клопотанні про продовдення дії запобіжного заходу.
За таких обставин, обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком до 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 181 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисникаобвинуваченого щодозміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу тримання під вартою на домашній арешт задовольнити частково.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Звільнити ОСОБА_3 з- під варти в залі суду.
Застосувати у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із застосуванням електронного засобу контролю строком до двох місяців, а саме до 08 жовтня 2021 року.
Покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:
-зобов`язати ОСОБА_3 здати до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області паспорт для виїзду за кордон;
-заборонити ОСОБА_3 цілодобово залишати своє фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
- - з`являтися за першим викликом чи вимогою до суду;
-носити електронний засіб контролю.
Ухвалу передати на виконання до Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, та прокурору Павлоградської окружної прокуратури, для здійснення контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1 .
