ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2021 р. Справа№ 910/17622/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
секретар судового засідання Ярмоленко С.М.
за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2021 р. (повний текст складено 08.04.2021 р.)
у справі № 910/17622/19 (суддя - Котков О.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло"
до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс"
про стягнення 2 593 455,05 грн.,-
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Вільногірське скло" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (далі - ПрАТ "СК "Уніка") про стягнення 2 593 455,05 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.06.2019 р. в процесі експлуатації застрахованного обладнання стався страховий випадок - пожежа. 04.06.2019 р. позивач направив на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування. Утім, відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна № 005051/0211/0000074 від 19.03.2019 р., вказавши , що заявлена подія не є страховим випадком.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.03.2021 р. у справі № 910/17622/19 позов задоволено: стягнуто з ПрАТ "СК "Уніка" на користь ТОВ "Вільногірське скло" 2 593 455,05 грн. страхового відшкодування, 40 860,00 грн. витрат по проведенню судової пожежно-технічної експертизи, 167 006,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 38 901,83 грн. судового збору; повернуто ТОВ "Вільногірське скло" з Державного бюджету України 38 901,83 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ "СК "Уніка" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції з приводу того, що пожежа, яка сталася 02.06.2019 р. внаслідок загоряння склоформуючої машини № 10, є страховим випадком за договором добровільного страхування майна № 005051/0211/0000074 від 19.03.2019 р., неправильний, а розрахунок суми страхового відшкодування здійснено всупереч умовам договору страхування.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 р. апеляційну скаргу залишено без руху, у зв`язку з відсутністю доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 19 450, 93 грн., надано скаржнику строк на усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 07.07.2021 р.
22.06.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача та третьої особи надійшли відзиви на апеляційну скаргу.
07.07.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надішло клопотання про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи.
У судове засідання 07.07.2021 р. з`явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору.
Представник третьої особи, у судове засідання 07.07.2021 р. не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 р. оголошено перерву до 20.07.2021 р.
У судовому засіданні 20.07.2021 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи.
Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи. Зазначав, що фактично відповідач просить провести не повторну експертизу, а додаткову експертизу.
Колегія суддів розглянувши клопотання про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи виходить з наступного.
Стаття 118 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 р. учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалу суду від 04.06.2021 р. у справі № 910/17622/19 відповідач отримав 17.06.2021 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак, останнім днем строку для подання відповідачем заявленого клопотання є 02.07.2021 р.
З огляду те, що клопотання про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи подане відповідачем до суду із пропуском встановленого судом процесуального строку, без обгрунтування причин його пропуску , суд залишає клопотання приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про призначення повторної комплексної пожежно-технічної експертизи без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 20.07.2021 р. представник відповідач вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Третя особа не взяла участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції, хоча була належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду, неявка третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 19.03.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (страхувальник, вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування майна № 005051/0211/0000074 (надалі - договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням та (або) користуванням та (або) розпорядженням майном (надалі - "застраховане майно"), що застраховано за цим договором (надалі - "майновий збиток").
Договір страхування укладено відповідно до Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ (із змінами та доповненнями) та Правил добровільного страхування майна (крім залізничного, наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та багажу) (із змінами та доповненнями (надалі - Правила), ліцензій серії АЕ № 293975 та АЕ № 293995 від 07.08.2014 року.
Перелік майна наведений у додатку 1 до договору добровільного страхування майна № 005051/0211/0000074 від 19.03.2019 року.
За умовами п.п. 6.2.1 договору (додаток № 1) застраховане майно - рухоме майно устаткування, згідно додатку 1: секційні машини АЛ 1110-2-1 (інв. № 0000433, вартість - 3 013 717,39 грн.), АЛ 1110-2-1 (інв. № 0000434, вартість - 2 410 836,03 грн.), АЛ 118-2-2 №1 (інв. № 0000566, вартість - 2 987 954,29 грн.), АЛ 118-2-2 № 2 (інв. № 0000567, вартість - 2 684 619,59 грн.), АЛ 1110-2-2 №2 (інв. № 0001015, вартість - 2 593 455,05 грн.).
В п. 8 договору визначено, що строк дії договору з 00 годин 23.03.2019 року по 24 годину 22.03.2020 року.
На момент укладання договору страхування застраховане майно знаходилось у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Склянний Альянс" на підставі договору оренди № 04/18- 49 від 01.04.2018 року.
Як слідує з матеріалів справи і визнається обома сторонами, 02.06.2019 року приблизно о 13 год. 00 хв. у цеху № 2 за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31 відбулось загоряння склоформуючої машини № 10, внаслідок чого була пошкоджена секційна машина АЛ 1110-2-2 №2 (інвентарний номер 0001015) та знищено близько 70% обладнання склоформуючої машини.
04.06.2019 року відповідач направив на місце пожежі аварійного комісара Голего М. В., який оглянув пошкоджену секційну машину і склав акт огляду від 04.06.2019 року.
Відповідно до складеного ним акту огляду від 04.06.2019 р. склоформуюча машина має пошкодження, які не передбачають її подальшу експлуатацію. Потрібна заміна пошкоджених елементів. Ймовірно, вигоряння трапилося внаслідок заклинювання ножиць каплеформуючого пристрою через потрапляння стороннього предмету з горячим склом.
Позивач вказує, що після пожежі під час огляду пошкодженої машини аварійний комісар в акті огляду від 04.06.2019 року зазначив найменування пошкодженої склоформуючої секційної машини за даними шильдику на її корпусі: "стеклоформующая машина AL1110-2-2 сер. № 028".
Отже, "секционная машина инв. № 0001015 АL 110-2-2 №2, стеклоформующая машина АL 110-2-2 сер. № 028" та "склоформуюча машина № 10" являє собою тотожні поняття пошкодженої однієї і тієї ж речі, що була застрахована за умовами договору страхування.
Дана обставина сторонами не заперечується.
04.06.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування.
Листом № 4761 від 09.08.2019 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з посиланням на те, що заявлена подія не є страховим випадком та підпадає під виключення згідно з умовами договору, оскільки причиною пожежі, згідно акту про пожежу № 6 від 02.06.2019 р., є руйнування рухомих вузлів та деталей, потрапляння в рухомі механізми чужорідних деталей.
27.11.2019 року позивач повторно направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування у сумі вартості пошкодженої секційної машини АL 1110-2-2 №2 (інвентарний номер 0001015) - 2 593 455,05 грн.
Утім, відповідач виплату страхового відшкодування не здійснив.
Заперечуючи обов`язок з виплати страхового відшкодування, відповідач зазначав, що такий його висновок заснований відповіді , отриманої на його запит, від Вільногірського МВ НП України в Дніпропетровській області (вих. № 3375 від 03.06.2019 року) та від Вільногірського МВ ДСНС України в Дніпропетровській області (вих. № 3376 від 03.06.2019 року).
З отриманих відповідей та акту про пожежу № 6 від 02.06.2019 року, відповідач дійшов до висновку, що причиною пожежі, яка сталася в цеху № 2, за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, в склоформуючій машині № 10 є руйнування автоматичних ножиць для різки скломас через потрапляння чужорідного предмету в їх рухомі механізми, внаслідок чого стався неконтрольований потік гарячих скломас, що призвело до виникнення пожежі.
У звіті про причину нанесення збитку, заподіяного власнику склоформуючої машини № 1268 від 10.07.2019 року, складеного аварійним комісаром Голегою М.В., вказано, що в процесі роботи склоформуючої машини АL 1110-2-1 (інвентарний номер 0000433) трапилося руйнування рухомих частин краплеутворюючого пристрою або попадання в рухомі частини чужорідних деталей. Зі складу та принципу дії механізмів краплеутворюючого пристрою, зрозуміло, що при попаданні сторонніх предметів відбудеться заклинювання механізмів. З огляду на технічні параметри (діаметри отворів, хід плунжера і т.п.), при подібного роду відмови пристрою неминуче почнеться неконтрольоване витікання гарячої скломаси.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
У висновку експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи № 6730/6731/9747/9748 від 23.12.2020 року експерт встановив таке:
- на пожежі, яка сталася 02.06.2019 року в приміщенні цеху № 2, що знаходиться за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, осередок співпадає з зоною горіння і розташований в середній правій частині склоформуючої секційної машини, а саме ймовірно, в зоні 2-ї чорнової секції. Встановити технічну причину пожежі, яка трапилася 02.06.2019 року в приміщенні цеху № 2 ТОВ «Скляний альянс» за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, експерт не зміг , проте вказав, що потрапляння розплавленої скломаси у вигляді суцільного потоку відноситься до обставин, які сприяли настанню досліджуваної події - пожежі, однак не були причиною її виникнення.
- розмір матеріального збитку, завданого власнику секційної машини інв. № 0001015 AL 110-2-2 № 2, склоформуючої машини AL 110-2-2 cep. № 028, у зв`язку з її знищенням в результаті пожежі, станом на 02.06.2019 року, складає: 5 768 330,78 грн. (без урахування ПДВ).
Крім того, у висновку № 6730/6731/9747/9748 від 23.12.2020 року встановлено, що: осередкова зона досліджуваної пожежі (зона з максимальними термічними руйнуваннями та пошкодженнями) співпадає із зоною горіння, й найбільш ймовірно розташована в середній частині склоформуючої секційної машини AL 110-2-2 № 028; на час виникнення досліджуваної події (пожежі) - склоформуюча машина була технічно справна і працювала; осередок досліджуваної пожежі співпадає з зоною горіння і розташований в середній правій частині склоформуючої секційної машини, а саме ймовірно в зоні 2-ї чорнової секції; поширення полум`я відбувалось по горючим матеріалам, які оточують осередок (осередкову зону) пожежі, з подальшим займанням горючих матеріалів на вертикальних поверхнях поруч за рахунок конвективної складової горіння; за результатами експертних досліджень був встановлений механізм взаємодії горючої речовини та джерела запалювання - потрапляння у вигляді суцільного руху з напливами скломаси (замість сформованих окремих крапель, які рухаються з визначеною відстанню (частотою)) по каплепрійомному лотку до краплерозподільника склоформуючої машини, який в подальшому скерував суцільний потік до чорнових форм відповідно до схеми синхронізації; в об`ємі наданих для дослідження матеріалів відсутня будь-яка інформація щодо невідповідності стану досліджуваного об`єкта цеху № 2, що знаходиться за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, вимогам Правил пожежної безпеки.
Відповідач вважав, що не має обов`язку з виплати страхового відшкодування за заявленою позивачем подією, оскільки така подія не є страховою, адже причиною пожежі є прорив та (або) виток розплавлених матеріалів або розплавів та (або) їхнього застигання.
Відповідно до п. 3.5.13 Умов добровільного страхування майна, не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки, отримані внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого майна в результаті механічної та будь-якої іншої внутрішньої поломки (застосовується щодо машин та обладнання, що є застрахованим майном, та (або) частиною застрахованого майна, що потребує певного температурного режиму та псується внаслідок виходу з ладу таких машин та обладнання).
Згідно із п. 3.5.17 Умов добровільного страхування майна, не визнаються страховим випадком та не підлягають відшкодуванню шкода/збитки отримані, внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого майна в результаті прориву та (або) витоку розплавлених матеріалів або розплавів та (або) їхнього застигання.
Утім, колегія суддів такі доводи відповідача вважає неспроможними.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ч. 2 ст. 8 та ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Договір страхування укладено відповідно до Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ. Страховою подією , отже ризиком , за Договором є пожежа.
Випадки відмови страховику від здійснення страхової виплати наведені у статті 991 ЦК України . Такими є :
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Аналогічні підставі відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування містяться у статті ст. 26 Закону України "Про страхування".
Предметом дослідження у даній справі є встановлення підстав, які звільняють страховика від обов`язку виплатити страхове відшкодування.
Страховиком ризиком за договором страхування є пожежа.
Матеріалами справи підтверджено, і відповідачем визнається, що страховий ризик настав, пожежа мала місце і навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку, не було встановлено, тож не встановлено обставин, які звільняли би страховика від обов`язку виплатити страхове відшкодування.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2018 року у справі № 902/761/18.
За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що причиною пожежі є механічні або внутрішні поломки машини чи прорив та витік розплавлених матеріалів, що у відповідності до п.3.5.13 та 3.5.17 Умов добровільного страхування майна є виключеннями із страхового випадку.
Згідно з п. 6.4.1. Умов страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку та у строк , передбачений договором страхування.
За умовами п. 8.6. Умов страхування виплата страхового відшкодування її одержувачу, здійснюється страховиком на підставі заяви про виплату страхового відшкодування і страхового акту протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прийняття рішення про виплату страхового відшкодування (оформлення страхового акту) шляхом, зазначеним її одержувачем у заяві про виплату страхового відшкодування.
Пунктом 9.4. Умов страхування визначено, що незважаючи на вартість, що бралась за основу для визначення страхової суми при укладенні договору, якщо пошкоджене або втрачене застраховане майно належить до категорії рухомого майна, то страхове відшкодування не може перевищувати розмір його дійсної вартості на момент настання страхового випадку щодо випадків знищення або втрати застрахованого майна внаслідок страхового випадку.
Відповідно до 6.3 договору страхування, страхова сума становить 504 593, 76 дол. США.
У додатку № 1 до договору № 005051/0211/0000074 від 19.03.2019 року визначено, що вартість застрахованого майна - секційної машини АЛ 1110-2-2 №2 (інв. № 0001015) становить 2 593 455,05 грн.
Згідно із висновку експертизи розмір збитку, завданого у результаті страхового випадку становить 5 768 330,78 грн., тобто більше ніж дійсна вартість, яка була у пошкодженого майна.
Відповідно до п. 9.6 Умов добровільного страхування майна передбачено, що якщо на дату страхового випадку страхова сума становить певну частку вартості застрахованого майна, що приймається за основу для визначення страхової суми, при пошкодженні застрахованого майна розмір збитку розраховується у такій же частці як страхова сума відноситься до вартості, що приймається за основу при визначенні страхової суми.
Отже, заявлений до стягнення розмір страхового відшкодування у сумі 2 593 455,05 грн. не перевищує розміру збитку, який завдано страхуальнику внаслідок знищення застрахованого майна, який становить 5 768 330,78 грн. та не перевищує страхову суму у розмірі 504 593, 76 дол. США (еквівалентно 13 422 194, 02 грн.), а тому твердження апелянта, що розмір заявлених до стягнення збитків є необґрунтованим і не може перевищувати 1 166 017, 39 грн., є неспроможними.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України "Про страхування" та ч. 3 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Враховуючи встановлені колегією суддів обставини, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що пожежа, яка сталася 02.06.2019 року приблизно о 13 год. 00 хв. у цеху № 2, який знаходиться за адресою: м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31, є страховим випадком, а тому місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 2 593 455, 05 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі задоволення позову - на відповідача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:
- копію договору № 01/2019/04-МГ про надання правничої допомоги від 02.10.2019 року, укладеного між ТОВ "Вільногірське скло" та Адвокатським об`єднанням «Агері Лекс»;
- копію додатку № 1 від 02.10.2019 року (розрахунок вартості правничої допомоги);
- копію акту приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2021 року;
- копію платіжного доручення № 709 від 03.03.2021 року на суму 167 006,00 грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" у даній справі здійснювалося адвокатом Гринько М.М.
На підтвердження наявності у Гринько М.М. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 0643 від 15.03.1996 року та копію посвідчення адвоката № 0643 від 15.03.1996 року.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу, апелянт зазначає, що вони є неспівмірними.
За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).
Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано факту виконання адвокатами зазначених послуг. Заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката за участь у суді першої інстанції щодо розгляду позовної заяви є співмірним із складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом, а тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо покладення на позивача у справі витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 167 006, 00 грн.
Щодо доводів апелянта про безпідставне повернення судом першої інстанції позивачу судового збору у сумі 38 901, 83 грн., то колегія суддів, відхиляючи такі доводи, зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач двічі сплатив судовий збір платіжними дорученнями № 21659 від 09.12.2019 р. та № 21681 від 27.12.2019 р., тому місцевий господарський суд обґрунтовано повернув 38 901, 83 грн. судового збору сплаченого на підставі платіжного доручення № 21659 від 09.12.2019 р.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає,а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" на рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2021 р. у справі № 910/17622/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 25.03.2021 р. у справі № 910/17622/19 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/17622/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.07.2021 р.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко
