ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2021 р. Справа№ 910/12931/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Разіної Т.І.
Верховця А.А.
секретар судового засідання Ковган О.І.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 15.07.2021
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 (повний текст складено 26.02.2021)
у справі № 910/12931/20 (суддя Мандичев Д.В.)
за заявою ОСОБА_1
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 відкрито провадження у справі № 910/12931/20 за заявою ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , боржник) про неплатоспроможність; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Вегеру Андрія Анатолійовича; визначено дату проведення попереднього судового засідання.
Оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 27.11.2020 за № 65527.
Після публікації оголошення та у строк, встановлений статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУПБ), до суду надійшла заява з грошовими вимогами до боржника, зокрема, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі - ТОВ «АНСУ») з грошовими вимогами до боржника на суму 773 362,35 грн.
У поданій заяві ТОВ «АНСУ» просило суд визнати його вимоги до боржника у загальному розмірі 773 362,35 грн, з яких: 160 807,95 грн. як забезпечені вимоги згідно з договором застави від 18.07.2007, 612 554,40 грн. як незабезпечені вимоги.
Керуючий реструктуризацією боржника згідно з повідомленням від 11.01.2021 № 02-01/551 визнав забезпечені заставою майна боржника вимоги ТОВ «АНСУ» у розмірі 326 070,79 грн., з яких 213 360,03 грн. заборгованість за кредитом, 19 897,68 грн. за користування кредитом, 91 167,47 грн. судові витрати.
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 24.02.2021:
- ТОВ «АНСУ» визнано кредитором по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 217 564,03 грн., з яких 4 204 грн. - витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 46 700,03 грн. - вимоги другої черги задоволення, 166 660 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна фізичної особи;
- відмовлено ТОВ «АНСУ» у визнанні кредитором фізичної особи ОСОБА_1 на суму 560 002,32 грн.
Ухвала місцевого господарського суду у відповідній частині мотивована наступним:
- рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09 позов ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 за кредитним договором від 18.07.2007 № 14-357/07-А заборгованість за тілом кредиту - 213 360,03 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 19 897,68 грн., пеню - 91 167,47 грн., судові витрати - 1 645,61 грн.;
- у резолютивній частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09 прямо визначено зобов`язання боржника перед кредитором, яке підлягає стягненню виключно у національній валюті за курсом НБУ на час ухвалення рішення, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті, а тому підстави для застосування гривневого еквіваленту заборгованості боржника за кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А станом на день подання ТОВ «АНСУ» заяви кредитора відсутні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ «АНСУ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд першої інстанції, на думку скаржника, необґрунтовано визнав його вимоги до боржника у розмірі, меншому порівняно із встановленим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09.
Заперечуючи дотримання арбітражним керуючим вимог пункту 1 частини 2 статті 114 КУПБ щодо організації виявлення та складення опису майна боржника (проведенні інвентаризації) та визначення його вартості, скаржник наголошує на відсутності підстав для визнання його забезпеченим кредитором боржника у даній справі, зважаючи на відсутність доказів існування майна боржника, забезпеченого заставою.
До того ж, скаржником заперечується правильність визначення вартості вказаного майна без урахування його стану та виходячи виключно з вартості майна, визначеної на момент укладення договору застави.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.04.2021 справа передана на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.
У зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Полякова Б.М., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 ТОВ «АНСУ» поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.02.2021, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.
21.04.2021 від ТОВ «АНСУ» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 розгляд справи відкладено.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі оголошено перерву.
09.06.2021 від ОСОБА_1 надійшли клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи.
10.06.2021 від арбітражного керуючого Вегери А.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 розгляд справи відкладено.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнка В.О., відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2021, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Разіна Т.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Верховець А.А., Разіна Т.І.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019.
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 2 КУПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України, є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено, згідно з апеляційною скаргою, яка розглядається, ТОВ «АНСУ» звернулося з вимогою про скасування ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 та направлення справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
При цьому скаржником заперечується правильність віднесення згідно з оскарженою ухвалою суду частини заявлених ним грошових вимог у розмірі 166 660 грн. до таких, що забезпечені заставою. Скаржник також наголошує на тій обставині, що суд помилково не визнав його вимоги щодо заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 19 897,68 грн. та пені у розмірі 91 167,47 грн., які нараховані згідно з кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А та підтверджуються рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09.
Правильність визнання згідно з оскарженою ухвалою суду решти незабезпечених вимог ТОВ «АНСУ» у відповідній черговості скаржником не заперечується.
Статтею 1 КУПБ встановлено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
На підставі частини першої статті 122 КУПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, визначений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
В силу положень частин 1, 2 цієї статті, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Відповідно до частини другої статті 47 КУПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу. Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів.
Заява ТОВ «АНСУ» з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 773 362,35 грн. надійшла до Господарського суду міста Києва 22.12.2020 в межах тридцятиденного терміну, передбаченого статтею 30 КУПБ. Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником зобов`язань за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А та неповерненням суми отриманих коштів.
У вказаній заяві ставиться питання про визнання грошових вимог у розмірі 160 807,95 грн. як забезпечених заставою, а також решти незабезпечених вимог у розмірі та 612 554,40 грн.
Заява мотивована обставинами щодо наявності у ТОВ «АНСУ» права вимоги до ОСОБА_1 повернення залишку заборгованості по кредиту за кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А у розмірі 27 653,07 доларів США, що станом на 14.12.2020 згідно з офіційним курсом НБУ складає 773 362,35 грн.
Як вбачається із вказаної заяви та заяви від 05.02.2021, яка подана до Господарського суду міста Києва 09.02.2021, ТОВ «АНСУ» не зверталося з вимогами про визнання вимог до ОСОБА_1 щодо заборгованості по відсоткам за користування кредитом згідно з кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А та пені, а тому відповідні вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
На підтвердження вимог заявником додано кредитний договір від 18.07.2007 №14-357/07-А та додаток № 1 до цього договору (графік зниження заборгованості); договір застави автомобіля від 18.07.2007; договір про відступлення права вимоги від 21.11.2018 та додаток № 1 до цього договору (реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами); договір про відступлення прав вимоги за договорами застави від 01.11.2018 та додаток № 1 до цього договору; ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 754/6442/19.
Як встановлено, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15.04.2010 у справі № 22-3024/10, позов Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит») задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 326 070,79 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 213 360,03 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 19 897,68 грн., пеня - 91 167,47 грн., судові витрати - 1 645,61 грн.
Рішення суду мотивовано порушенням відповідачем зобов`язань за укладеним з позивачем кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А, у зв`язку з чим станом на 08.05.2009 заборгованість відповідача становила: по тілу кредиту - 27 653,07 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ 7,7156 грн. становило 213 360,03 грн., по відсоткам за користування кредитом - 2 578,89 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти по курсу НБУ 7,7156 грн. становило 19 897,68 грн.
На виконання вищезазначеного рішення Деснянським районним судом міста Києва 14.10.2010 видано виконавчий лист № 2-6245/09, який пред`явлено для примусового виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВП № 61138660).
21.11.2018 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «АНСУ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 18.07.2007 №14-357/07-А, укладеним між ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 .
Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2018, залишок заборгованості по тілу кредиту становить 27 653,07 доларів США.
21.11.2018 ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «АНСУ» укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави, за умовами якого передано права вимоги, зокрема, за договором застави автомобіля від 18.07.2007.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 06.05.2019 у справі № 754/6442/19 замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Деснянскького районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.07.2007 № 14-357/07-А з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на правонаступника ТОВ «АНСУ».
Згідно з вказаною ухвалою від 06.05.2019 суд, керуючись ч. 1, 2 ст. 442 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавча провадження», задовольнив заяву ТОВ «АНСУ» про заміну стягувача, мотивовану тим, що 21.11.2018 ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «АНСУ» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором від 18.07.2007 № 14-357/07-А.
Постановою Деснянського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.02.2020 за заявою стягувача відкрито провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа Деснянського районного суду міста Києва № 2-6245/09, виданого 14.10.2010.
За таких обставин суд першої інстанції визнав обґрунтованими і такими, що підтверджуються наявними у справі доказами, кредиторські вимоги ТОВ «АНСУ» в сумі 217 564,03 грн., в тому числі вимоги забезпечені заставою - 166 660 грн., вимоги другої черги задоволення - 46 700,03 грн., витрати які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів - 4 204 грн.
Водночас, судом попередньої інстанції встановлено, що заявлені вимоги забезпечені заставою майна боржника згідно з укладеним ТОВ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 договором застави автомобіля від 18.07.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колядою О.П., зареєстрований 18.07.2007 в реєстрі за №1359.
За умовами вказаного договору в заставу передано автомобіль марки Mitsubishi, моделі Lancer, тип ТЗ - легковий седан, 2007 року випуску, колір жовтий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 14.07.2007.
За змістом частини шостої статті 64 КУПБ погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Отже, вимоги кредиторів, які виникли за зобов`язаннями, що забезпечені заставою майна боржника, включаються до реєстру вимог кредиторів окремо, виходячи з обсягу забезпечення таких вимог, що визначається виходячи з тих доказів, які досліджуються у справі.
Розглядаючи у попередньому засіданні кредиторські вимоги ТОВ «АНСУ» на підставі наданих доказів, місцевий господарський суд правильно застосував до спірних вимог положення КУПБ та дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки вартості застави (166 660 грн.) недостатньо для покриття підтверджених кредиторських вимог ТОВ «АНСУ» (213 360,03 грн.), до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 підлягають включенню вимоги ТОВ «АНСУ» у розмірі 166 660 грн. як забезпечені заставою, які підлягають погашенню позачергово за рахунок заставного майна; залишок вимог у розмірі 46 700,03 грн. вважається незабезпеченим.
Доводи скаржника про те, що його вимоги підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУПБ, оскільки не охоплюються вартістю заставного майна через відсутність у боржника цього майна в натурі, колегією суддів відхиляються.
В силу положень статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обставини наявності чи відсутності матеріальних цінностей (у даному випадку товарів, які є предметом застави) можуть відповідно до статті 77 ГПК України підтверджуватись лише належними та допустимими доказами, зокрема, первинними документами про реальну та наявну втрату, знищення, стан заставного майна, іншими доказами виведення з володіння боржника предмета застави.
Учасниками справи не надано суду будь-яких доказів вибуття з власності боржника майна, яке є предметом забезпечення; обставини відсутності цього майна в установленому законом поряду належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджені.
Водночас, абзацом 2 частини другої статті 45 КУПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
В абзаці 3 частини другої статті 45 КУПБ визначено, що забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Така процедура включення вимог забезпеченого кредитора надає заставному кредитору альтернативу вибору щодо внесення його вимог до вимог у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУПБ, чи до позачергових, виходячи з наданих ним доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо предмета застави, його вартості, та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16 (пункт 44.2 постанови).
Щодо волевиявлення кредитора стосовно відмови (повної або часткової) від забезпечення, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заявником (ТОВ «АНСУ») не подавались до суду заява про відмову від забезпечення та докази реалізації цього права шляхом припинення такого правочину як застава відповідно до статті 593 Цивільного кодексу України, статті 28 Закону України "Про заставу майна".
Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Оскільки Кодекс України з процедур банкрутства імперативно визначає право кредитора відмовитись від забезпечення власних вимог, така відмова має бути належним чином заявлена кредитором. У разі не здійснення такої відмови - відомості про забезпечення підлягають включенню до реєстру, як це передбачено частиною 8 статті 45 КУПБ.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним зокрема у постанові від 24.09.2020 у справі № 905/2852/16, в п. 44.2 якої зазначено, що альтернатива вибору віднесення вимог забезпеченого кредитора до вимог у відповідній черговості в порядку частини першої статті 64 КУПБ, чи до позачергових здійснюється виходячи з наданих ним (забезпеченим кредитором) доказів на момент формування реєстру вимог кредиторів щодо предмета застави, його вартості, та з урахуванням волевиявлення цього кредитора щодо відмови (повної або часткової) від забезпечення.
Наведе спростовує доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для визнання його забезпеченим кредитором боржника у даній справі.
До того ж, апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо зменшення вартості автомобіля боржника, переданого у заставу.
Не підтверджують цього факту і надані позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції роздруківки оголошень з інтернет ресурсу про продаж інших автомобілів такої ж марки та моделі.
Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду про визначення грошових вимог ТОВ «АНСУ» у гривні за офіційним курсом НБУ до долара США, що діяв на дату ухвалення рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09, а не на дату звернення із заявою з грошовими вимогами у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
Проте, як вже було зазначено вище, резолютивна частина рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09 містить чітке визначення заборгованості, яка підлягає стягненню, виключно у національній валюті - гривні, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті.
Вказане рішення набрало законної сили та є чинним. Таким чином, кредитор погодився із судовим рішенням, яким стягнуто з боржника заборгованість у національній валюті - гривні України.
Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 16.10.2018 у справі №902/1151/15, в пункті 33 якої зазначено:
"Стосовно винесеного на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду питання визначення розміру грошових вимог кредитора в справі про банкрутство у результаті встановленої рішенням суду заборгованості в іноземній валюті за кредитним договором, Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду доходить до такого висновку.
Системний аналіз положень статей 1, 2, 23 Закону про банкрутство дає підстави для висновку, що якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Проте, у цій справі зобов`язання боржника не були визначені в іноземній валюті, як помилково зазначено судом апеляційної інстанції в оскарженій постанові, оскільки матеріалами справи підтверджено, що у рішенні господарського суду міста Києва від 30.12.2013р. у справі №910/17195/13, яким визначено заборгованість боржника перед кредитодавцем, суми боргу встановлено як у гривнях, так і в доларах США, еквівалентно переведених у національну валюту за курсом НБУ на час ухвалення рішення. Оскільки зобов`язання боржника не були визначені в іноземній валюті, то ця обставина не дає підстав у цій справі застосувати викладений вище висновок палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду".
Ураховуючи, що норма статті 23 Закону про банкрутство текстуально відтворена в КУПБ, а саме: частина друга статті 45 КУПБ встановлює, якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом такої валюти, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 922/46/20 також погодився з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.10.2018 у справі № 902/1151/15.
Отже, оскільки у резолютивній частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 23.12.2009 у справі № 2-6245/09 чітко визначено зобов`язання боржника перед кредитором, яке підлягає стягненню у національній валюті за курсом НБУ на час ухвалення рішення, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про безпідставність заявлених ТОВ «АНСУ» вимог в частині, що утворилась внаслідок зміни курсу гривні до долара США, у період із дня прийняття рішення до дня подання заяви про визнання боржника банкрутом, а тому у визнанні вимог в цій частині слід відмовити.
Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави апеляційного оскарження не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної ухвали суду попередньої інстанції.
З наведених підстав Північний апеляційний господарський суд доходить висновку про те, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 у справі № 910/12931/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 20.07.2021.
Головуючий суддя Л.Л. Гарник
Судді Т.І. Разіна
А.А. Верховець
