ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6888/19

адміністративне провадження № К/9901/27780/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Желєзного І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Компанії «Велбей Холдінг Лімітед» (Velbay Holdings Limited)

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року (суддя Скочок Т.О.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (колегія у складі суддів Кобаля М.І., Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі № 640/6888/19

за позовом Компанії «Велбей Холдінгс Лімітед» (Velbay Holdings Limited)

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

про визнання протиправним та нечинним рішення комісії.

І. СУТЬ СПРАВИ

1. Спір стосується тлумачення санкції «блокування активів», зокрема чи охоплює воно такий наслідок як позбавлення акціонера, до якого застосовано цю санкцію, права голосу на загальних зборах акціонерного товариства.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Компанія «Велбей Холдінгс Лімітед» є власником 29,5363% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі - ПАТ «ЗАлК»).

3. 13.10.2015 Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) прийняла рішення № 707 «Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

4. Абзац 5 підпункту 2 пункту 2 зазначеного рішення НКЦПФР передбачає наступну правову норму:

« 2. Депозитарним установам після набрання чинності Указом Президента України, яким уведено в дію певне рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (далі - Указ): …

2) у разі застосування санкції «блокування активів»:

… під час складання переліків власників цінних паперів для організації та проведення загальних зборів акціонерного товариства - включати власників - осіб, зазначених у санкційному списку, до яких застосована зазначена санкція, до відповідного переліку із зазначенням належних їм акцій як не голосуючих».

5. 14.05.2018 Президент України Указом № 126/2018 увів в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до Компанії «Велбей Холдінг Лімітед» було застосовано строком на 3 роки персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), зокрема, блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.

6. Внаслідок застосування цієї правової норми на позачергових загальних зборах ПАТ «ЗАлК», що відбулися 01.11.2018, представник Компанії «Велбей Холдінгс Лімітед`був позбавлений права голосувати з питань порядку денного.

7. Позивач з таким правовим регулюванням не погоджується, вважає, що воно призвело до порушення його прав як акціонера.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Компанія «Велбей Холдінг Лімітед» (Velbay Holdings Limited) звернулася до суду з позовом до НКЦПФР, у якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просила визнати протиправним та нечинним абзац 5 підпункту 2 пункту 2 рішення НКЦПФР від 13.10.2015 № 1707 «Щодо порядку виконання учасниками фондового ринку рішень Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі - Рішення № 1707).

9. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані положення Рішення НКЦПФР порушують немайнові корпоративні права Компанії. Права акціонера вносити пропозиції, брати участь та голосувати на загальних зборах не є майном у розумінні ст. 190 Цивільного кодексу України та не обмежуються на період дії санкцій «блокування активів».

Встановлення таких обмежувальних заходів не належить до повноважень НКЦПФР. Практика Європейського Союзу та США, сформульована у Інформаційному листі про обмежувальні заходи ЄС від 29.04.2014, п. «е» та «f» ст. 1 Положення ЄС від 17.03.2014 № 269/2014, п. 76 оновлених стандартів ЄС для ефективної імплементації обмежувальних заходів від 24.07.2015, п «а» Розділу 1 Указів Президента США від 06.03.2014 № 13660, від 16.03.2014 № 13661 «Про блокування майна осіб, що впливають на ситуацію в Україні» підтверджує, що санкція «блокування активів» обмежує лише розпорядження та користування майном; немайнові корпоративні права не є майном та обмеження акціонера у користування такими правами є незаконним.

10. Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що Рішення НКЦПФР прийнято в межах компетенції, на виконання та відповідно до ст. 2, п. 18 ч. 2 ст. 7 Закону України від 30.10.1996 № 448/96-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (далі - Закон № 448/96-ВР), з урахуванням Закону України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII) та з дотриманням процедури прийняття нормативно-правових актів.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що питання, які вирішуються на загальних зборах акціонерного товариства, можуть одночасно носити як майновий, так і немайнових характер, тому право голосувати на зборах фактично є майновим правом. Тому обмеження права голосу за акціями осіб, до яких застосовано санкції, відповідає змісту санкції «блокування активів».

13. Суди відхилили посилання представника позивача на п.п. 13 і 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про депозитарну систему», а також ст. 190 Цивільного кодексу України, оскільки останніми визначено поняття «права на цінні папери» та «права за цінними паперами», як речового права, у той час як оскаржуваними положеннями рішення НЦКПФР акціонерів, як власників цінних паперів, не обмежено у праві власності на них (цінні папери), а вказано лише про обмеження в участі під час проведення загальних зборів.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. 26.10.2020 позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

15. Позивач у касаційній скарзі покликається на порушення судами норм матеріального права, а саме:

- неправильно застосовано ч. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»;

- не застосовано п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України» Про акціонерні товариства» і ст. 190 ЦК України;

На думку позивача, оскаржуване рішення НКЦПФР суперечить актам вищої юридичної сили - Закон України «Про санкції», п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст. 190 ЦК України.

Окрім того, вважає. що рішення прийнято поза межами повноважень НКЦПФР, оскільки чинним законодавством до Компетенції відповідача не віднесено застосування санкцій або розширення наслідків їх застосування. Встановлення не передбачених законом наслідків застосування санкцій «блокування активів» суперечить принципам законності, прозорості, об`єктивності застосування санкцій, так і принципу правової визначеності. Рішення № 1707 не відповідає зазначеним вимогам, оскільки призводить до застосування санкцій у спосіб, що не передбачений законом і до неправомірного обмеження та порушення корпоративних немайнових прав акціонерів, які не є майном.

Хибними, на думку позивача, є висновки судів про віднесення права голосувати на зборах до майнових прав через характер рішень, що приймаються на зборах. Позивач вважає, що право голосувати не є речовим. Це немайнове право, характер якого не залежить від змісту та характеру питань, що вирішуються зборами.

16. Відповідач у відзиві просить залишити касаційну скаргу без задоволення. Зазначає, що оскаржуване рішення пройшло юридичну експертизу, підтверджену Урядовим уповноваженим у справа Європейського суду з прав людини та Міністерства юстиції України, прийнято з дотриманням процедури прийняття нормативно-правових актів, встановлених законодавством.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

18. Ключовим правовим питанням у цій справі є відповідність правової норми, що міститься в абзаці 5 підпункту 2 пункту 2 рішення НКЦПФР від 13.10.2015 № 1707 до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII.

19. Контекст спору вимагає відповіді на питання чи охоплює «блокування активів» такий наслідок як позбавлення акціонера, до якого застосовано цю санкцію, права голосу на загальних зборах акціонерного товариства.

20. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1644-VII (застосовується у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного рішення НКЦПФР (13.10.2015)) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

21. Одним із видів санкцій є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1644-VII).

22. Цей Закон не визначає власного переліку понять та термінів. Зокрема, й «майна». То ж це поняття не має особливого змісту для «санкційних» правовідносин і слід послуговуватися його загальним значенням.

23. Загальне поняття «майно» міститься в ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Майном визнається як окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (частин 1, 2).

24. Не є спірним у справі, що акції є майном і санкція «блокування активів» включає тимчасову заборону розпоряджатися акціями. Однак, спірним залишається питання про можливість обмеження користування акцією у спосіб позбавлення права голосувати з питань порядку денного.

25. Виходячи з поставленого питання щодо співвідношення понять «участь у загальних зборах акціонерів» та «користування майном» важливо з`ясувати місце першого поняття в системі корпоративних майнових прав та аргументувати його майновий характер.

26. З цього приводу Суд відзначає, що в Законі України «Про депозитарну систему України» від 06.07.2012 № 5178-VI (далі - Закон № 5178-VI) законодавець виділяє права на цінні папери (речові права на цінні папери (право власності, інші визначені законом речові права)) та права за цінними паперами (права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента)). Такий поділ прав, з одного боку, сприяє виокремленню прав двох видів, з іншого - не сприяє однозначному розмежуванню майнових (речових) та немайнових прав.

27. У статті 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV) визначено, що «Акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств». При цьому акція є неподільною.

28. Як слідує з п. 8 частини першої ст. 2 Закону № 514 корпоративними правами закон визначає «сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

29. Таким чином, права, що випливають з акції, можуть бути майновими або немайновими. Немайнові права покликані забезпечувати участь у справах товариства, а майнові - участь у майні.

30. З огляду на те, що за законом «блокування» може стосуватися лише «майна», є підстави вважати, що немайнові корпоративні права, тобто ті, які не мають майнового змісту, не можуть обмежуватися.

31. Зміст поняття «акція» у Законі № 3480-IV дає підстави для висновку про віднесення до корпоративних майнових прав: (1) права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів; (2) права на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації; (3) права на управління акціонерним товариством.

32. Зі змісту ст. 25 Закону № 514 слідує, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

33. В результаті порівняльного аналізу даної норми з положеннями ст. 6 Закону № 3480-IV можна зробити висновок, що до корпоративних майнових прав належать такі права акціонера: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; тоді як право на отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства логічно відносити до корпоративних немайнових прав.

34. Виходячи з положень Закону №514 про систему управління акціонерним товариством, можна констатувати, що реалізація права на участь в управлінні акціонерним товариством може здійснюватися у формі участі у загальних зборах та інших органах управління товариства.

35. Крім того, згідно з абзацом третім частини другої статті 2 Закону №514 та пунктом 11-1 статті 1 Закону № 3480-IV слідує, що «особа, яка здійснює управлінські функції, - фізична особа, яка: а) входить до складу наглядової ради або виконавчого органу юридичної особи; або б) не входить до складу наглядової ради або виконавчого органу юридичної особи, але має постійний доступ до інсайдерської інформації, що прямо чи опосередковано стосується юридичної особи, та має повноваження ухвалювати управлінські рішення, що впливають на подальший розвиток і комерційні перспективи юридичної особи».

36. В контексті спору слід мати на увазі, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції наглядової ради законом або статутом.

37. Майновий характер акцій та майнових прав обґрунтовують зокрема положення статті 129 Господарського кодексу України, вказуючи: «Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

38. Однією з сутнісних ознак акцій товариства є їх вартісна характеристика (ринкова вартість), порядок оцінки якої передбачено статтею 8 Закону № 514, а також Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-III (далі - Закон № 2658).

39. На вартісну властивість акцій вказує зокрема абзац другий частини другої ст. 3 Закону № 2658, додатково відносячи акції до майна: «майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності».

Аналогічно, вартісну рису майнових прав доводять зокрема положення абзацу третього частини другої ст. 3 Закону № 2658, передбачаючи водночас поділ майнових прав на: 1) майнові права, які можуть оцінюватися (визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також 2) інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

40. Підсумовуючи викладене, Суд дійшов висновку, що застосування державою спеціальних обмежувальних заходів шляхом блокування активів у випадку цінних паперів не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію).

41. НКЦПФР як державний орган розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства України (п. 18 ч. 2 ст. 7 Закону № 448/96-ВР).

42. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), НКЦПФР прийняла рішення № 1707, яким урегулювала процедуру застосування санкції шляхом блокування активів осіб, зазначених у санкційному списку.

43. Обмеження права голосувати на загальних зборах акціонерів у межах застосування з боку України санкцій по відношенню до іноземної юридичної особи відповідає Закону № 1644-VII.

44. На переконання Суду, застосування до осіб, зазначених у санкційному списку, тимчасових обмежень, не порушує право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не пов`язане з позбавленням права власності.

Можливість обмеження майнових прав акціонера, серед яких право участі у загальних зборах акціонерів, прямо передбачено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV, а тому абзац 5 підпункту 2 пункту 2 рішення НКЦПФР від 13.10.2015 № 1707 відповідає пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII.

45. Аналогічних висновків Верховний Суд у складі колегії Касаційного господарського суду дійшов у справі № 908/2753/18 за позовом Компанії «Велбей Холдінгс Лімітед» (постанова від 16.10.2019).

46. Зважаючи на це, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги.

47. При ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

48. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

49. За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 - без змін.

50. За результатом касаційного розгляду ухвалено рішення на користь суб`єкта владних повноважень, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 341, 345, 343, 356 КАС України, Суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Компанії «Велбей Холдінг Лімітед» (Velbay Holdings Limited) залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя І.В. Желєзний