Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7701/20 пров. № А/857/8856/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-суддіКузьмича С. М.,
суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,
за участю секретаряГерман О.В.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника апелянта Ільницький О.В.,
представника відповідача Павлій І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Братичак У.В. об 14 год. 50 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 15 березня 2021 року) у справі № 380/7701/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зміну формулювання причин звільнення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:
визнати протиправними наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.01.2020 №6 о/с в частині формулювання причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та скасувати його в цій частині;
змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.01.2020 №6 о/с на п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу).
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що перебував на службі в органах міліції, а згодом був переведений на службу в органи поліції. Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.01.2020 №6 о/с його звільнено зі служби в поліції за пунктом 1 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (за власним бажанням). Однак, на підставі встановлених медичних показників, 15.06.2020 обласною МСЕК № З КЗ ЛОР ЛОЦ MCE позивачеві було встановлено III групу інвалідності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. У зв`язку з чим 29.07.2020 він звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області з заявою про зміну підстав звільнення з врахуванням фактичних обставин проведеного звільнення, оскільки відповідно до медичних висновків на дату звільнення був непридатним до служби в поліції. Проте, відповідач відмовив у внесенні змін щодо підстав звільнення, мотивуючи тим, що звільнення проведено відповідно до власноручно поданого ОСОБА_1 рапорту та відсутністю рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції на момент звільнення. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою. Вказує на те, що наказ № 6 о/с від 08.01.2020 про звільнення в частині визначених підстав є протиправним, оскільки не відповідає вимогам обґрунтованості, суперечить фактичним обставинам, підтвердженим доказами, які достатньо і повно доводять наявність підстав у позивача для звільнення через хворобу, добросовісності та розсудливості, щодо наявності у відповідача достатніх даних, які підтверджували зміст справжнього волевиявлення ОСОБА_1 на припинення служби через проблеми зі здоров`ям, а не просто бажання звільнитися, що у подальшому негативно вплинуло на рівень його соціальних гарантій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що встановлення захворювання, пов`язаного із проходженням служби, відбулось після звільнення позивача за власним бажанням. А тому, враховуючи що позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням у зв`язку з тим, що знайшов більш оплачувану роботу, відповідачем прав позивача не порушено, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції.
Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що судом не взято до уваги його аргументи щодо проведення звільнення за власним бажанням без гарантії додержання 14 календарних днів з дня подання заяви без поважних причин (протягом якого, як його переконував безпосередній керівник його буде направлено для проходження медичної (військово - лікарської) комісії), з урахуванням порушення процедури звільнення в частині врахування незадовільного стану здоров`я (інформацією про яке володів відповідач), порушення оформлення і проведення розрахунку при звільненні. У своїй сукупності такі підтверджують незаконність його звільнення за власним бажанням.
Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Апелянт та його представник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та надали пояснення, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.
В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції, на момент звільнення займав посаду поліцейського взводу №2 роти №4 батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Львівській області.
08.01.2020 позивачем подано начальнику Головного управління Національної поліції у Львівській області рапорт, згідно якого ОСОБА_1 просив звільнити його зі служби з Національної поліції України за власним бажанням, у зв`язку з тим, що знайшов більш оплачувану роботу з 08.01.2020.
Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 08.01.2020 №6 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 1 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліції» (за власним бажанням).
Підставою для прийняття вищенаведеного наказу зазначено: рапорт ОСОБА_1 .
При цьому, як вбачається з матеріалів справи 08.05.2020 Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області», на підставі протоколу засідання М(ВЛ)К від 08.05.2020 № 14, винесено постанову №18, згідно якої на час звільнення із служби 08.01.2020 позивач мав захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. На підставі ст.ст. 75б, 23в, 39в, 40в, 71в гр. IІІ наказу МВС України №285 від 03.04.2017 року, - не придатний до служби в поліції. Також, 15.06.2020, ОСОБА_1 встановлено IIІ групу інвалідності, що підтверджується Довідкою серії 12 ААБ №330821 від 15.06.2020.
Враховуючи наведені вище обставини, позивач 16.06.2020 звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності на підставі п.3 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».
Листом від 21.07.2020 вих. № 670/05/34-2020 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті одноразової допомоги, оскільки звільнення зі служби в поліції відбулось за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що не відповідає підставі для виплати одноразової допомоги.
У зв`язку із цим, 29.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області з заявою про зміну підстав звільнення з врахуванням фактичних обставин проведеного звільнення, оскільки відповідно до медичних висновків на дату звільнення був непридатним до служби в поліції.
Відповідач листом від 07.08.2020 р. вих. № Г-21/Оп/716/05/34-2020 відмовив позивачу у внесенні змін до наказу ГУНП у Львівській області від 08.01.2020 № 6 о/с, в частині зміни пункту звільнення, з тих підстав, що звільнення проведено відповідно до власноручно поданого ОСОБА_1 рапорту та відсутність рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції на момент звільнення.
Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 59 Закону № 580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України (ч. 5 ст. 59 Закону № 580-VIII).
Відповідно до ст. 59 Закону № 580-VIII з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 № 1235 затверджений Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (далі - Порядок № 1235).
У Розділі ІІ Порядку № 1235 зазначено, що підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; присвоєння та позбавлення спеціальних звань поліції, пониження у спеціальному званні на один ступінь; закріплення спеціальних жетонів з індивідуальним номером; заохочення; зарахування у розпорядження; звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); надання відпусток відповідно до законодавства; зміни прізвища, імені та по батькові; обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України; направлення поліцейських для проходження служби у складі національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також їх повернення.
Згідно із п. 10 Розділу ІІІ Порядку № 1235 у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року.
Із системного аналізу наведених вище норм слідує, що Законом № 580-VIII та Порядком № 1235 не передбачено а ні підстав, а ні повноважень начальників, яким надано право прийняття на службу до Національної поліції (призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, звільнення) на внесення змін до наказів про звільнення зі служби в поліції з метою зазначення інших підстав звільнення, у тому числі і через наявність на момент звільнення захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції, встановленого військово-лікарською комісією після звільнення.
Організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи визначено Положенням про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017№ 285 (далі - Положення № 285).
Відповідно до абз. 9 п. 5 Розділу І Положення № 285 постанови щодо ступеня придатності до служби колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового й начальницького складу, причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень) приймаються ВЛК відповідно до цього Положення, законодавства чинного на момент звільнення зазначених осіб зі служби.
Згідно із п.п. 1-3 Розділу ІІ Положення № 285 лікарська та військово-лікарська експертиза проводиться штатними та позаштатними ВЛК.Штатними ВЛК є Центральна медична (військово-лікарська) комісія МВС, медична (військово-лікарська) комісія державної установи «Територіальне медичне об`єднання» МВС в областях, в місті Києві (далі - ВЛК ДУ ТМО). ВЛК ДУ ТМО функціонують на базі відповідних закладів охорони здоров`я МВС та в адміністративному порядку підпорядковуються відповідній ДУ ТМО.
До функцій штатних ВЛК належить, зокрема: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, контроль за її проведенням в підпорядкованих ВЛК, надання їм у разі необхідності методичної і практичної допомоги; 2)розгляд звернень, заяв і скарг кандидатів до служби у поліції, поліцейських, колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців з питань лікарської і військово-лікарської експертизи; 3) перегляд власних постанов і постанов підпорядкованих ВЛК у порядку контролю, а також у разі оскарження їх керівництвом МВС, Національної поліції України, командуванням НГУ чи особами, що пройшли медичний огляд, та в інших необхідних випадках; 4) затвердження (незатвердження) чи скасування постанов підпорядкованих ВЛК (п. 16 Розділу ІІ Положення № 285).
Направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи здійснюють відповідні підрозділи кадрового забезпечення Національної поліції України, командири частин НГУ (п. 1 Розділу ІІІ Положення № 285).
У направленні зазначаються мета і питання, які підлягають вирішенню ВЛК, у тому числі надається інформація щодо осіб, що звільняються зі служби, зазначаються вислуга років і мотиви звільнення, термін проходження служби в поліції; щодо колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх поліцейських зазначається, коли і з якої причини зазначені особи були звільнені зі служби, та надаються відомості про проходження ними ВЛК у минулому (п. 2 Розділу ІІІ Положення № 285).
Згідно з п. 13 Розділу VI Положення № 285 колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного звязку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.
Особи, зазначені в пункті 13 цього розділу, надають до ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби, у випадку отримання травми (поранення) під час служби - надають відповідний Акт про нещасний випадок та документацію, складену за результатами надання первинної медичної допомоги з цього приводу (п. 14 Розділу VI Положення № 285).
За результатами лікарської та військово-лікарської експертизи ВЛК приймають постанови, які включають діагноз, встановлений особі за результатами проведеного обстеження, рішення щодо ступеня придатності чи про непридатність до служби та висновок про причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) (п. 1 Розділу VIІ Положення № 285).
Визначення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв`язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.02. 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням (п. 18 Розділу VIІ Положення № 285).
Пунктом 11 Розділу ІХ Положення № 285 визначено, що свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, адюнктів непридатними до служби. В усіх інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою або постановою.
Свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських та військовослужбовців, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно (п. 15 Розділу ІХ Положення № 285).
Таким чином, із наведених вище приписів Положення № 285 слідує, що проведення лікарської і військово-лікарської експертизи, тобто обстеження стану здоров`я поліцейських, здійснюється як за ініціативою самого поліцейського, так і за направленням підрозділу кадрового забезпечення з метою визначення придатності до служби за станом здоров`я як на час проходження служби, так і на час звільнення. У свою чергу колишній поліцейський може ініціювати питання щодо проведення військово-лікарської експертизи для визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм.
Втім, як зазначив суд першої інстанції, що колишні поліцейські у разі ініціювання питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань надають ВЛК медичну документацію, складену в період проходження служби. За результатами огляду ВЛК приймає постанову про визначення причинного зв`язку захворювань. Така постанова приймається, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз.
Відтак, норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення, а Положенням № 285 передбачений порядок внесення змін до раніше прийнятих постанов ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання із проходженням служби, а не до наказів по особовому складу, якими поліцейських звільняють зі служби.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи 08.01.2020 позивач подав на ім`я начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням.
Суд враховує, що з моменту подання ОСОБА_1 до відповідача рапорту про звільнення та до моменту винесення наказу про звільнення позивач жодним чином не звертався до відповідача із заявами, рапортами, листами тощо, з проханням не розглядати поданий ним раніше рапорт.
Тобто, на момент винесення наказу від 08.01.2020 № 6 о/с існувала лише одна підстава для звільнення позивача за власним бажанням на підставі поданого позивачем рапорту.
Разом з цим, звільнення поліцейського зі служби за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України № 580-VIII можливе лише за наявності рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Постановою Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Львівській області» від 08.05.2020 №18 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , визнано непридатним до служби в поліції. Таким чином, сама по собі постанова №18 від 08.05.2020 року, видана відносно колишнього співробітника, не може бути підставою для внесення змін до наказу про звільнення позивача.
При цьому рішення ВЛК про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню., а в даному випадку встановлення захворювання, пов`язаного із проходженням служби, відбулось після звільнення позивача за власним бажанням.
Після звільнення позивача на підставі наказу від 13 грудня 2019 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України № 580-УІІІ, між сторонами були припинені трудові та службові відносини, у зв`язку із чим відповідач втратив повноваження на зміну наказу про звільнення позивача.
Відтак, враховуючи що позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням, відповідачем прав позивача не порушено, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 31.08.2020 по справі №540/324/19, який в силу приписів ч. 3 ст. 291 КАС України врахований судом першої інстанції при ухваленні рішення в даній адміністративній справі, що на переконання колегії суддів є правильним та не спростованим апелянтом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 380/7701/20 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 15 липня 2021 року
