Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 380/8425/21
УХВАЛА
ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
08 липня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Марець В.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Розанова О.З.
відповідача: представник Тістечко Ю.Я.
розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача від 18 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/8425/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (Позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби (Відповідач), у якому просить:
- відкрити провадження в адміністративній справі;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000029/2 від 16 червня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2020/00022 від 17 червня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000030/2 від 16 червня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2020/00024 від 17 червня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000028/2 від 16 червня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2020/00021 від 17 червня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000026/2 від 16 червня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2020/00023 від 17 червня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000027/2 від 16 червня 2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209150/2020/00025 від 17 червня 2020 року;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Галицької митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» судові витрати.
Ухвалою судді від 31 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
22 червня 2021 року представник відповідача подав клопотання від 18 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду. Указане клопотання мотивоване тим, що, звернувшись з цим позовом до суду 24 травня 2021 року з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/000029/2, № UA209000/2020/000030/2, № UA209000/2020/000028/2, № UA209000/2020/000026/2, № UA209000/2020/000027/2, які прийняті 16 червня 2020 року, позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Відповідач стверджує про помилковість доводів позивача про те, що порядок та строки оскарження рішень про коригування митної вартості товарів регламентуються Податковим кодексом України, зауважуючи, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників і відповідальність за них врегульований Митним кодексом України, частиною першою статті 29 якого передбачено, що рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Відповідач наголошує, що саме таким законом є Кодекс адміністративного судочинства України, який і визначає порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень та статтею 122 якого встановлено шестимісячний строк звернення до суду.
Також відповідач з приводу викладених ним у клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду доводів посилається на правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 813/1276/16, від 12 червня 2018 року у справі № 813/1467/17, від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а, від 18 лютого 2021 року у справі № 826/14826/16.
Враховуючи викладене, просить суд залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів без розгляду.
Представник позивача 08 липня 2021 року подала заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Указане заперечення мотивоване тим, що пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження рішення контролюючого органу до суду, а саме визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (1095 днів) та визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (з моменту отримання такого рішення). Тому представник позивача уважає, що положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, яка регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними рішень контролюючих органів. За таких обставин, на думку представника позивача, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень про визначення митної вартості становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішень, що оскаржуються.
Представник позивача зазначає, що позивач отримав оскаржувані рішення відповідача від 16 червня 2020 року у день їх прийняття, відтак строк на їх оскарження та на оскарження карток відмови у прийнятті митної декларації відповідно до статті 102 Податкового кодексу України спливає 16 червня 2023 року. Оскільки з цим позовом до суду позивач звернувся 24 травня 2021 року, тобто в межах строку звернення до суду, встановленого спеціальним законом пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, то такий строк ним не пропущений.
Також представник позивача з приводу викладених ним у запереченні на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду доводів посилається на правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постановах від 09 лютого 2021 року у справі № 826/17509/16, від 21 серпня 2018 року у справі № 815/2541/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 826/19630/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 813/4202/16.
В підготовчому засіданні, яке відбулося 08 липня 2021 року, представник відповідача заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримав, просив його задовольнити.
Представник позивача проти клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечила, просила у його задоволенні відмовити.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина 2 статті 44 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом, або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд відзначає, що сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Предметом оскарження у цій справі є рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2020 року № UA209000/2020/000029/2, № UA209000/2020/000030/2, № UA209000/2020/000028/2, № UA209000/2020/000026/2, № UA209000/2020/000027/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 червня 2020 року № UA209150/2020/00022, № UA209150/2020/00024, № UA209150/2020/00021, № UA209150/2020/00023, № UA209150/2020/00025.
За змістом частини першої, пункту першого частини другої статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Предметом оскарження є: 1) рішення - окремі акти, якими митні органи або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні.
Відповідно до частини першої статті 29 Митного кодексу України рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Враховуючи те, що позивач у цій справі оскаржує рішення, які прийняті з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 Митного кодексу України строк на їх оскарження визначається згідно із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців.
Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17, яку суд ураховує в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України.
Щодо посилань представника позивача на пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, яким на його думку, безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження рішення контролюючого органу до суду, а саме визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (1095 днів) та визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності рішення контролюючого органу (з моменту отримання такого рішення) суд відзначає таке.
За приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У той же час, відповідно до частини 5 статті 24 Митного кодексу України оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Системний аналіз частини першої статті 29 Митного кодексу України та частини 5 статті 24 Митного кодексу України дає підстави дійти таких висновків.
Частина перша статті 29 Митного кодексу України передбачає право на оскарження рішень митних органів безпосередньо до суду та встановлює, що у такому разі їх оскарження здійснюється у порядку, визначеному законом. При цьому такого закону зазначена норма не називає.
Частина ж 5 статті 24 Митного кодексу України імперативно вказує, що податкове повідомлення-рішення митного органу (як рішення митного органу) оскаржується у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Тобто, зазначена норма, на відміну норми частини першої статті 29 Митного кодексу України, прямо називає (конкретизує) рішення митного органу (податкове повідомлення-рішення) та імперативно вказує на закон (Податковий кодекс України), у порядку, встановленому яким, здійснюється оскарження цього рішення.
Таким чином, з огляду на наведене вище правове регулювання, саме оскарження податкових повідомлень-рішень, а не будь-яких інших рішень митного органу, як помилково уважає представник позивача, здійснюється у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Проте, як уже було зазначено вище, предметом оскарження у цій справі є рішення митного органу про коригування митної товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а не податкові повідомлення-рішення митного органу.
Тому, з урахуванням предмета позову, а також вимог положень частини першої статті 29 та частини 5 статті 24 Митного кодексу України застосування до спірних правовідносин строку, який передбачений Податковим кодексом України для оскарження податкових повідомлень-рішень контролюючого органу, у суду відсутні.
Посилання представника позивача на правові позиції Верховного Суду, які висловлені у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 815/2541/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 826/19630/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 813/4202/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/17509/16 суд оцінює критично, оскільки у межах спірних правовідносин суд враховує саме останню правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17.
Адже суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17.
Так, у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 826/13159/17 Верховний Суд зазначив таке: «Разом з тим, у порядку, встановленому Податковим кодексом України, можуть бути оскаржені податкові повідомлення-рішень органів доходів і зборів (частина 5 статті 24 МК України). У відповідності до статті 29 МК України рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом. Враховуючи, що позивач в даній справі оскаржує дії митного органу та рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України».
Більше того, суд зауважує також те, що зміна підходів до правозастосування в таких правовідносинах, які виникли між сторонами у цій справі, не була непередбачуваною.
Так, у постанові від 18 червня 2020 року у справі № 805/1536/17-а Верховний Суд також зазначив, що «враховуючи те, що позивач в даній справі оскаржує рішення, яке прийнято з питань державної митної справи, то з урахуванням положень статті 29 МК України строк його оскарження визначається згідно із вимогами КАС України».
Аналогічний висновок було викладено також і у постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 813/1276/16.
Крім іншого, суд також відзначає, що у рішенні від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Великої Британії» Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід`ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Таким чином, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у практиці Європейського суду з прав людини право на звернення до суду також пов`язується лише з волевиявленням особи. За змістом частини п`ятої статті 6 КАС України особа може відмовитися від реалізації права на звернення до суду, однак не від самого права як такого.
Поряд з іншим, суд відзначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Суд встановив, що оскаржувані у межах цієї справи рішення митного органу прийняті 16 та 17 червня 2020 року.
З цим адміністративним позовом до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування зазначених рішень митного органу позивач звернувся 26 травня 2021 року, що підтверджується штамом вхідної кореспонденції Львівського окружного адміністративного суду вх. № 37592 26 травня 2021 року.
Таким чином, позивач пропустив встановлений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Оскільки протягом майже одного року з моменту прийняття митним органом оскаржуваних рішень та карток відмови позивач не ставив питання щодо їх правомірності, то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням спірних рішень та карток відмови матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
В той же час, суд звертає увагу на те, що поважними причинами несвоєчасного звернення з позовом до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Крім того, позивач не надав заяв (клопотань) про поновлення пропуску строку звернення до суду та визнання поважними причин його пропуску.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено судом після відкриття провадження у справі, а заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ним не надано, як і не наведено жодних підстав для визнання поважними причин пропуску цього строку, клопотання представника відповідача від 18 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
За таких обставин позовну заяву належить залишити без розгляду на підставі пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини 5 статті 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Згідно із частинами першою, другою, пунктом третім частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
У позовній заяві позивач вказав на попередній розрахунок судових витрат, які складаються із:
1) сплаченого судового збору у розмірі 11350,00 грн.;
2) витрат на переклад документів, на підставі яких здійснювалось митне оформлення товарів, у розмірі 3150,00 грн.
Щодо судового збору суд зазначає, що сплачена його сума згідно платіжного доручення № 16 від 22 квітня 2021 року може бути повернута ухвалою суду за клопотанням позивача відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Щодо витрат, понесених на переклад документів, суд зазначає, що відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст.240, 248, 256, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника відповідача від 18 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду задоволити.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Л В Лімітед» (вул. Січових Стрільців, 43, с. Забужжя, Кам`янка-Бузький район, Львівська область, 80400) до Галицької митниці Держмитслужби (вул. Костюшка, 1, м. Львів, 79000) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови залишити без розгляду.
Сплачена позивачем сума судового збору відповідно до платіжного доручення № 16 від 22 квітня 2021 року може бути повернута ухвалою суду за його клопотанням відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали складено 13 липня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.
