У х в а л а
09 липня 2021 року
м. Київ
справа № 562/2293/20
провадження № 61-10043ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саленка Володимира Юрійовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом Сумського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року Сумський національний аграрний університет звернувся до суду із зазначеним позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь витрати за угодою від 05 жовтня 2018 року № 18 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення у розмірі 250 351 грн 43 коп. та судові витрати.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, позов Сумського національного аграрного університету задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Сумського національного аграрного університету витрати за угодою від 05 жовтня 2018 року № 18 про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення у розмірі 136 580 грн 17 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позовних вимог Сумського національного аграрного університету відмовлено.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач всупереч укладеній між сторонами угоди про підготовку аспіранта за рахунок державного замовлення не виконала індивідуального плану без поважних причин, у результаті чого її було відраховано. Рішення позивача, яким було вирішено питання про відрахування відповідача у встановленому порядку вона не оскаржила, а тому місцевий суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати за навчання у розмірі 136 580 грн 17 коп.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Саленко В. Ю. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 22 червня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову Сумського національного аграрного університету відмовити.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, стабілізувати цивільні правовідносини.
Так відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім зазначених вище випадків.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
За змістом положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Отже позовна вимога про відшкодування витрат є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.
Предметом позову у цій справі є вимоги про відшкодування понесених витрат у розмірі 250 351 грн 43 коп. та судових витрат.
Отже ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*250=567 500 грн).
Переглядаючи справи у касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
ЄСПЛ вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці ЄСПЛ вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (пункт 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року № 40160/12).
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Заявник реалізував своє право на апеляційний перегляд цієї справи.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Саленка Володимира Юрійовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом Сумського національного аграрного університету до ОСОБА_1 про відшкодування понесених витрат відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
