Справа № 317/2145/21

2-о/317/42/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

05 липня 2021 року м.Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

за участі секретаря судового засідання Коваль В.В.

заявниці ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи адвоката Мамедова Т.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 ,

В с т а н о в и в:

Заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису, відносно заінтересованої особи ОСОБА_2 , в якій зазначила, що вона та її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проживають разом однією родиною за адресою АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належить їй на праві приватної власності. Вона та мати зареєстровані за зазначеною адресою, а батько зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . Інколи він проживає за адресою реєстрації. В будинку за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_2 проживає без реєстрації.

Останній рік сімейне життя між батьками погіршилося. В родині почали виникати сварки, яки переросли в серьйозні конфлікти, під час яких поведінка батька почала бути занадто агресивною, він почав погрожувати матері та ОСОБА_1 особисто фізичною розправою, а також відібранням житла. Заявниця в заяві зазначила, що вона зазнає постійного психологічного тиску. На її адресу систематично надходять погрози вбивством, як в телефонних розмовах так і вдома. ОСОБА_2 має зброю, та часто на підпитку постійно погрожує їй її застосуванням. 31.05.2021 року через вищевикладені обставини вона з матір`ю звернулися до ТУ ДБР в м.Мелітополі, оскільки ОСОБА_2 є діючим працівником поліції, відомості було внесено до ЄРДР за ч.1 ст.129 КК України.

В заяві ОСОБА_1 зазначила, що вимушена переховуватися від батька, всіляко уникати спілкування з ним. Також зазначила, що вимущена була переїздити за кордон. Через постійні погрози, які вона сприймає як реальні, вимушена залишити свій будинок та орендувати житло в отелі. Знаходження з ОСОБА_2 в одному будинку є для неї неможливим. Мати також залишила будинок. На теперішній час розглядається справа про розірвання шлюбу батьків в Комунарському районному суді м.Запоріжжя.

З огляду на вчинення ОСОБА_2 психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , вважає себе жертвою такого насильства та потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".

Заявниця просить видати обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 місяців з заборонами, щодо: перебування в місці проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; наближення на 500 метрів до місця проживання, навчання, роботи, інших місць частого відвудування ОСОБА_1 , а саме: перукарня " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_3 ; студія краси " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_4 ; перукарня за адресою АДРЕСА_5 ; перукарня за адресою АДРЕСА_6 ; Студія краси " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою АДРЕСА_7 ; місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Ухвалою суду 23.06.2021 року відкрито провадження по справі.

Відповідно до ч. 1,2ст. 350-5 ЦПК Українисправа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Заявниця в судове засідання на 24.06.2021 року не з`явилась, про причини неявки та поважність таких причин суду не повідомила. Суд з огляду на положення, про розгляд заяви за участю заявника, повторив виклик на 01.07.2021 року. Заявницею через канцелярію суду було подано клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідка.

Заявнця у судовому засіданні підтримала вимоги, просила їх задовольнити з мотивів викладених у тексті заяви.

В судовому засіданні зпявниця повідомила, що: вона з 17 років не проживає з батьками разом, а навчалася в м.Київ. З вересня 2016 року вона перебуває в Чехії, спочатку навчалась, а потім отримала посвідку на проживання, батьки відкрили їй бізнес та вона там працює. Приїздить до м.Запоріжжя на свята . В останнє бачилася та спілкувалася з батьком 01.07.2020 року, після укладання договорів дарування, а бачила батька 24.06.2021 року, але не спілкувалась, не забажала.

В судовому засіданні надати приклади морального та психологічного тиску з боку батька ОСОБА_1 не змогла. Лише повідомила, що боїться його. Але жодного факту з якого такий острах міг з`явитися не навела.

Зазначила, що в травні вона перебувала з матір`ю в Туреччині на відпочинку, який оплатив батько. Вона з ним спілкувалась протягом часу відпочинку, повідомляла, коли мати повертатиметься до м.Запоріжжя. 30.05.2021 року мати її повинна була зустріти в м.Запоріжжі та коли вона приїхала, то повідомила доньці, що її отруїли. Зі слів матері вона попила вдома чай, нічого не їла, їй стало дуже погано. Вони так налякалися, що вирішили не повертатися до дому, а поїхали вдвох в м.Київ, вимкнувши телефони. До медичних закладів вона та мати не зверталися, підтвердження отруєння не мають. Мати вважає, що її отруїв ОСОБА_2 , а тому вони звернулися до внутрішньої безпеки управління поліції, до ТУ ДБР з заявами про здійснення тиску та погрожу вбивством. Як саме та коли саме ОСОБА_2 погрожував мати їй не розповідала, їй такі факти не відомі. З 30.05.2020 року вони з матір`ю проживали в отелі, переховувалися від ОСОБА_2 , але він все ж таки їх знайшов, робив спроби спілкуватися. Вони, нічого не пояснюючи, відмовились та уникали його.

На запитаня адвоката заінтересованої особи ОСОБА_4 підтвердила, що вона дійсно спілкувалась з батьком через мессенджери, вона просила у нього грошей та отримувала їх. Називала його лагідними словами тому, що боялась спровокувати насилля у бік матері.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання з`явився, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

По суті розглядаємої справи пояснив, що з 1995 року перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають спільну повнолітню доньку ОСОБА_5 .М. З 2016 року донька вступила до навчального закладу в м.Прага, Чехія, де після завершення навчання залишилась працювати. З 2013 року донька навчалась та проживала в Києві. Донька має тимчасову посвідку на проживання в Чехії та проживає в Празі по теперішній час. В останнє донька приїздила на територію України в червні 2020 року. 30.06.2020 року ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 засвідчили договори дарування нерухомого майна (земпльної ділянки та будинку) на користь доньки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . В зазначеному будинку до 2017 року тривали ремонтні роботи. А з 2017 року ОСОБА_2 разом з дружиною проживають у вказаному будинку. Всі витрати на утримання будинку несе і по цей час ОСОБА_2

ОСОБА_2 повідомив, що він має мисливську зброю, на яку є дозвіл дійсний до 01.02.2022 року, яка зберігається в спеціальному сейфі.

Дружина разом з донькою перебували на відпочинку у Туреччині наприкинці травня 2021 року. 01.06.2021 року на мобільний телефон ОСОБА_2 надійшла судова повістка по справі про розірвання шлюбу з Комунарського районного суду, за місцем його реєстрації. Питання розлучення взагалі не обговорювалися, подія стала для ОСОБА_2 несподіванкою.

31.05.2021 року ОСОБА_3 також звернулась до Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, до ДБР у м.Мелітополі, щодо скоєння відносно неї та доньки ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 протиправних дій, та здійснення впливу на їх бізнес.

ОСОБА_2 стверджує, що жодних насильницьких дій по відношенню до дружини та доньки не вчиняв, приводів для звернення з такою заявою не давав. Донька постійно мешкає в м.Прага, зареєстрована там приватним підприємцем, має перекурський салон. Гроші на це сплачував ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 вважає, що саме таким способом його дружина бажає шахрайськии шляхом заволодіти всім спільним майном, використовуючи необізнанність доньки в законодавсті та наслідків таких дій.

УСР в Запорізькій області ДСР Національної поліції України біло проведено службову перевірку щодо заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до департамету внутрішньої безпеки МВС України, відповідно до якої факти викладені в заяві не знайшли свого підтвердження.

З 30.06.2020 року заявник взагалі не бачив своєї доньки, тому не міг вчинити будь-які дії, у тому числі незаконні.

Звернення в один і той же час в різні органи, у тому числі до ДБР не свідчать про факт існування будь-яких ризиків, тому ще не встановлено наявність обставин події.

05.07.2021 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву про залишення її заяви без розгляду та в судове засідання не з`явилася, фактично відмовившись від свого клопотання про допит свідка ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши її заяву в судовому засіданні дійшов висновку, що така заява не може бути задоволена, а справа підлягає закінченню розгляду, оскільки розгляд відбувається по суті, що унеможливлює задоволення заяви про залишення без розгляду. Судом досліджені всі матеріали по справі, допитано заявницю та заінтересовану особу, що дає підстави для розгляду справи по суті.

Заслухавши заявницю, заінтересовану особу та його представника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 350-1 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України 07 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вичиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з п. 6 ч. 2ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Відповідно до частини першоїстатті 24 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

За пунктом 7 частини першоїстатті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьоюстатті 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 350-4 ЦПК Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 350-2 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначенихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

У розумінні вказаногоЗаконуоцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2ст. 350-4 Цивільного процесуального кодексу Україниу заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

З пояснень заявниці встановлено, що вона та ОСОБА_2 , є батьком та донькою, батько мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , а донька за вказаною адресою зареєстрована, але фактично проживає в Чехії, є власницею будинку з 30.06.2020 року та декілька разів на рік приїздить до батьків за вказаною адресою. Факти побутових конфліктів між донькою та батьком не були зафіксовані, висловлювань нецензурною лайкою на адресу доньки ОСОБА_2 не висловлювався. ОСОБА_2 не притягувався до адміністративної відповідальності та відносно нього не виписувалися приписи. Наявність витягу з ЄРДР свідчить про внесення відомостей 02.06.2021 року за фактом погрози вбивством ОСОБА_3 , а не заявниці. ОСОБА_1 особисто заяв не подавала.

Заявниця не надала суду доказів, які б свідчили, про наявність обґрунтованих ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства щодо заявниці, і обґрунтованість зазначеного заявницею, для захисту її інтересів, заходу тимчасового обмеження права ОСОБА_2 по суті, користуватись спільним житлом, в якому він проживає, протягом тривалого часу, заявницею суду не надано.

З огляду не вищезазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні даної заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст.247,350-1,350-5,350-6 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 06.07.2021 року.

Суддя Запорізького районного суду

Запорізької області І.Б.Громова