УХВАЛА
05 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 873/148/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Банаська О. О.
розглянув матеріали апеляційної скарги Бердичівського міськрайонного ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021
у складі судді Пантелієнка В. О.
у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Бердичівського міськрайонного ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький)
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.12.2020
у третейській справі № 31/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-СЕМ 3"
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
16.06.2021 Бердичівський міськрайонний ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) поштовим відправленням звернувся до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 873/148/20.
Відповідно до частин першої та другої статті 24 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами 2, 3 цієї статті. Справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 253 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 25 зазначеного кодексу.
Таким чином, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають, як суди першої інстанції.
З урахуванням зазначеного, дослідивши зміст поданої скарги, необхідно зауважити, що остання фактично є касаційною скаргою, про що зазначається як у вступній та прохальній її частинах, так і за самим текстом скарги.
Вищевказаний недолік поданої скарги має бути конкретизований скаржником шляхом подання відповідних письмових пояснень.
Крім того, здійснивши перевірку матеріалів апеляційної скарги на відповідність вимогам статей 256-259 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги об`єктом оскарження є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, якою задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Бердичівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) під час примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 № 873/148/20.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тлумачення змісту підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" приводить до висновку, що законодавцем визначено необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено вказаним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Близький за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня було встановлено у розмірі 2 270,00 грн.
Таким чином, за подання апеляційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
Проте, оскаржуючи в апеляційному порядку ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 873/148/20 скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Разом з тим, скаржником порушено питання щодо відстрочення сплати судового збору, обґрунтовуючи це тим, що скаржник є бюджетною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду дійшов висновку про його відхилення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Разом з тим, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.
З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, відповідно до положень статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Зі змісту поданої скарги вбачається, оскаржувану ухвалу Північного апеляційного господарського суду прийнято 31.05.2021, а її повний текст складено 01.06.2021, тобто останнім днем строку передбаченого положеннями статті 256 ГПК України для подання апеляційної скарги є 11.06.2021.
Натомість, апеляційну скаргу подано 16.06.2021, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Частиною третьою статті 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, вирішення судом питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в розумінні приписів статей 119 та 256 ГПК України можливе саме за наявності обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, доводи якого підтверджено відповідними доказами.
Проте, Бердичівський міськрайонний ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), звертаючись з апеляційною скаргою з пропуском встановленого процесуального строку, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у цій скарзі не порушувало та відповідної заяви з наведенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та належних доказів отримання копії оскаржуваної ухвали не подало.
Натомість, скаржник зазначає, що строк на подання ним касаційної скарги не пропущений, помилково посилаючись на приписи статті 288 ГПК України, якими встановлено строк на подання касаційної скарги.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до скарги долучено копію першої сторінки оскаржуваної ухвали з відповідною відміткою про її отримання скаржником.
Однак, суд зазначає, що копія першої сторінки судового рішення з вхідною відміткою канцелярії скаржника не є належним доказом отримання оскаржуваного судового рішення, оскільки відповідні вхідні відмітки проставляються власне скаржником, який є зацікавленою особою у цій справі.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів отримання повного тексту оскаржуваної ухвали скаржником не надано, як і не порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 873/148/20.
Частиною третьою статті 260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до положень частини четвертої статті 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги Бердичівського міськрайонного ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) без руху із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом подання суду:
- доказів дати отримання оскаржуваної ухвали або доказів відсутності отримання ухвали (довідка відділення поштового зв`язку тощо) та заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням та обґрунтуванням підстав для його поновлення;
- доказів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 2 270,00 грн або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 119, 174, 232, 234, 235, 256, 258, 260, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Бердичівського міськрайонного ВДВС Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 у справі № 873/148/20 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, передбачені частиною першою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме про відмову у відкритті апеляційного провадження у випадку не подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або визнання судом неповажними наведених апелянтом підстав для поновлення такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Банасько
