Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 234/1076/20

провадження № 61-19144св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Мрія»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Хейло Я. В., Тимченко О. О., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «Мрія» (далі - ОСББ «Мрія») про визнання загальних зборів співвласників ОСББ «Мрія» такими, що не відбулися, визнання протиправними, недійсними та скасування протокольних рішень, зобов`язання ОСББ «Мрія» здійснити перерахунок внесків.

Посилалась на те, що вона є співвласником квартири

АДРЕСА_1 .

У листопаді 2019 року під час розгляду справи за її позовом до ОСББ «Мрія» про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у видачі запитуваної документації та зобов`язання таку надати їй стало відомо про існування протоколів загальних зборів ОСББ «Мрія» за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, на яких вирішувались питання утримання будинку і споруд та прибудинкових територій.

Посилаючись на те, що голова та правління ОСББ «Мрія» порушили її право як співвласника об`єднання на участь у загальних зборах і голосуванні при прийнятті важливих рішень щодо управління будинком через недотримання органами управління об`єднанням вимог закону і статуту про порядок скликання і проведення зборів, оскільки її жодного разу не було повідомлено належним чином про проведення загальних зборів у письмовому вигляді, ОСОБА_1 просила визнати загальні збори співвласників ОСББ «Мрія» від 27 грудня

2016 року, 20 грудня 2017 року, № 1 від 25 грудня 2018 року, № 1 від 13 травня 2019 року такими, що не відбулись; визнати протиправними, недійсними

та скасувати протокольні рішення ОСББ «Мрія» від 27 грудня 2016 року, 20 грудня 2017 року, № 1 від 25 грудня 2018 року, № 1 від 13 травня 2019 року в цілому, зобов`язати ОСББ «Мрія» зробити їй перерахунок внесків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин щодо порушення порядку скликання і проведення загальних зборів ОСББ «Мрія», а також порядку голосування на цих зборах, на які вона посилається

як на підставу позову.

Та обставина, що позивач не приймала участі у зборах ОСББ «Мрія», сама по собі не є підставою для визнання загальних зборів співвласників ОСББ «Мрія» такими, що не відбулися, протиправними та недійсними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 020 року скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право

на звернення з цим позовом до господарського суду.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, спір стосується захисту її права

як співвласника та користувача майна багатоквартирного будинку, порушеного, на її думку, в процесі діяльності ОСББ «Мрія» у зв`язку з прийняттям ним рішень

з порушенням вимог закону, отже цей спір є спором, пов`язаним з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, відтак повинен розглядатися

за правилами господарського судочинства.

Апеляційний суд враховував висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 15 квітня 2020 року

№ 175/660/17 (провадження 61-15367ск19).

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувану постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада

2020 року скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і зазначає, що судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня

2018 року у справі № 925/1321/16.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

ОСББ «Мрія» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Вказує, що апеляційний суд ухвалив судові рішення з додержанням норм процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 234/1076/20 та витребувано справу з Краматорського міського суду Донецької області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 є співвласником приватизованої квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що, на її думку, відповідачем ОСББ «Мрія» було порушено її право на участь у загальних зборах ОСББ «Мрія», а самі збори були проведені з порушенням вимог законодавства,

а саме - Закону України від 29 листопада 2001 року № 2866-III «Про об`єднання співвласників, багатоквартирного будинку».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод

чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник мотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно

до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації

та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Відповідно до статті першої цього закону, ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна та для забезпечення і захисту прав співвласників

та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Отже, Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння належному використанню їх майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

При цьому ОСББ діє згідно з частиною першою статті 85 ЦК України

як непідприємницьке товариство, тобто таке товариство, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Разом з тим, право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, належить

до компетенції загальних зборів учасників.

Ураховуючи те, що позивач є співвласником квартири у багатоквартирному будинку, тобто учасником товариства, а спір стосується захисту її прав

як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю юридичної особи, цей спір є спором, пов`язаним з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, отже повинен розглядатися

за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) зазначено, що «правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене

у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України)».

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19).

Доводи касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом норм матеріального права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16, відхиляються, оскільки Великою Палатою Верховного Суду неодноразово висловлено позицію щодо застосування вказаної норми права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження

№ 14-576апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження

№ 11-1272апп18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення

є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів

не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове рішення, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська