ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13.05.2021Справа № 910/20686/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ"
до Приватного акціонерного товариства "ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОБУРІННЯ"
про стягнення 4 832 197,26 грн збитків,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 13.05.2021
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "АПК-ІНВЕСТ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОБУРІННЯ" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення 4 832 197,26 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних з ПДВ у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме невірному визначенні відповідачем дати першої події та незабезпеченні ним здійснення відповідного коригування податкових зобов`язань з ПДВ.
Ухвалою від 04.01.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" розмірі та порядку.
16.01.2021 до канцелярії суду надійшла заява позивача про усунення недоліків до якої долучено платіжне доручення № 43 від 12.01.2021 про сплату судового збору у розмірі 72 482,97 грн
Ухвалою від 05.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/20686/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2021 та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
У зв`язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання, призначене на 04.03.2021 було перенесено на 15.03.2021.
26.02.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
09.03.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву.
За наслідками підготовчого засідання 15.03.2021 суд ухвалив продовжити підготовче провадження у справі № 910/20686/20 на 30 днів до 07.05.2021 (включно) та відкласти підготовче засідання у справі до 12.04.2021.
31.03.2021 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.
09.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
У підготовче засідання 12.04.2021 прибули представники сторін та надали пояснення.
За наслідками судового засідання 12.04.2021 судом була постановлена ухвала про відмову в задоволенні клопотання про зупинення, закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.05.2021.
12.05.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення, яке розглянуто судом 13.05.2021 у судовому засіданні та відмовлено в його задоволенні з огляду на таке.
За приписами частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Положеннями статті 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відкладення розгляду справи може бути вчинено судом лише у межах строків встановлених ГПК України.
У той же час, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).
Згідно статті 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Початком розгляду справи № 910/0686/20 по суті є 13.04.2021 (наступний день після ухвали від 12.04.2021), а тому останній день розгляду по суті припадає на 13.05.2021.
Відповідно до частини 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частини 1, 2 статті 114 ГПК України).
Судом також враховано, що відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Водночас, за приписами частини 2 статті 216 ГПК України якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Беручи до уваги, обмеженість строку розгляду даного спору, а також той факт, що відсутні обставини неможливості здійснення розгляду справи в судовому засіданні 13.05.2021 за відсутності представника відповідача, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
28.11.2017 між Приватним акціонерним товариством «АПК-ІНВЕСТ» (далі - Споживач) та Приватним акціонерним товариством «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (далі - Постачальник) був укладений Договір № АПК/20112017 постачання природного газу (далі - Договір) предметом якого була поставка природного газу.
У рамках укладеного Договору, 31.05.2018 Відповідачем було складено акт приймання-передачі природного газу за травень 2018 року на загальну суму 8 639 911,99 грн, у той час Позивач не погодився з обсягами отриманого газу на суму 7 152 912,69 грн, про що надіслав Постачальнику письмову незгоду з об`ємами природного газу, зазначеними в актах.
Постачальник, не зважаючи на письмову незгоду Споживача від підписання акту приймання-передачі природного газу за травень 2018 року, відобразив послугу з постачання газу в своєму обліку на суму вартості всього неузгодженого обсягу газу.
У подальшому, відповідний спір між сторонами вирішувався Господарським судом Донецької області, справа № 905/1269/18, за результатами розгляду якої ПрАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» про стягнення нарахованих сум (вартості неузгодженого обсягу газу за травень 2018 року).
Таким чином, розбіжності були врегульовані в судовому порядку на користь ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» згідно рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/1269/18 від 20.05.2019, яке набуло законної сили 11.06.2019.
Так, згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
Оскільки згідно з рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/1269/18 від 20.05.2019, яке набуло законної сили 11.06.2019, обсяги поставленого у травні 2018 року природного газу, що були визначені Постачальником та не погоджені Споживачем, визнано недійсними, а також визнано недійсною заборгованість за такий газ, то сплата Споживачем авансових платежів за газ, що підлягав поставці (поставлявся) у наступних після травня 2018 року місяцях (які були зараховані Постачальником в погашення такої заборгованості), с першою подією за операцією з постачання газу у кожному конкретному місяці, наступному після травня 2018 року.
Постачальник за результатами здійсненого перерахунку повинен був скласти податкові накладні, у яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу у періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датами перерахування Споживачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях.
Саме такі податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, для Споживача могли бути єдиною законною підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених в них (4 832 197,26 грн), до податкового кредиту.
За даними ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ», Постачальник, відповідно до положень п. 187.1 ст. 187 ПКУ мав оформити та зареєструвати податкові накладні датами першої події, якими є дати отримання від Споживача попередніх оплат за послуги постачання газу:
Оплата від 01.06.2018 платіжне доручення №14340 на суму 1 449 256,20 грн. у т.ч. ПДВ 241 542,70 грн.
Оплата від 27.06.2018 платіжне доручення №19298 на суму 1 543 616,52 грн. у т.ч. ПДВ 257 269,42 грн.
Оплата від 10.07.2018 платіжне доручення №19748 на суму 58 465,80 грн. у т.ч. ПДВ 9 744,30 грн.
Оплата від 27.07.2018 платіжне доручення №20329 на суму 1 497 873,06 грн. у т.ч. ПДВ 249 873,06 грн.
Оплата від 05.09.2018 платіжне доручення №1444 на суму 1 942 500,00 грн. у т.ч. ПДВ 323 750,00 грн.
Оплата від 27.09.2018 платіжне доручення №2116 на суму 3 424 260,00 грн. у т.ч. ПДВ 570 710,00 грн.
Оплата від 24.10.2018 платіжне доручення №188 на суму 3 632 321,88 грн. у т.ч. ПДВ 605 386,98 грн.
Оплата від 23.11.2018 платіжне доручення №3692 на суму 3 067 289,28 грн. у т.ч. ПДВ 511 289,28 грн.
Оплата від 26.12.2018 платіжне доручення №5098 на суму 3 561 606,72 грн. у т.ч. ПДВ 593 601,12 грн.
Оплата від 25.01.2019 платіжне доручення №1045 на суму 3 054 662,28 грн. у т.ч. ПДВ 509 110,38 грн.
Оплата від 08.02.2019 платіжне доручення №528 на суму 61 257,52 грн. у т.ч. ПДВ 10 209,59 грн.
Оплата від 27.02.2019 платіжне доручення №2071 на суму 2 536 012,68 грн. у т.ч. ПДВ 422 668,78 грн.
Оплата від 27.03.2019 платіжне доручення №3287 на суму 811 504,20 грн. у т.ч. ПДВ 135 250,70 грн.
Оплата від 26.04.2019 платіжне доручення №2286 на суму 1 218 375,00 грн. у т.ч. ПДВ 203 062,50 грн.
Оплата від 29.05.2019 р. платіжне доручення №6365 на суму 1 134 182,40 грн. у т.ч. ПДВ 189 030,40 грн.
В свою чергу, Відповідачем були оформлені та зареєстровані податкові накладні, з урахуванням непогодженої суми, виписаних на дату актів приймання-передачі газу.
Враховуючи те, що Відповідач не здійснив належне коригування своїх податкових зобов`язань, позивач звернувся із даним позовом до суду в межах якого просить суд стягнути 4 832 197,26 грн збитків з відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає, що жодна норма законодавства, у тому числі. ПКУ, не містить прямого обов`язку здійснення корегування податкових зобов`язань «заднім числом - періодом». ПКУ встановлює тільки необхідність такого корегування, зокрема, у разі зміни вартості товару. Однак таке коригування здійснюється відповідно до встановлення першої події, якою у даному випадку є рішення Господарського суду Донецької області від 20.05.2018р. у справі №905/1269/18, а саме з дати набрання ним чинності - 11.06.2019.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У відповідності частині 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин (частина 1 статті 218 ГК України).
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв`язку між діями особи та збитками, які складають об`єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов`язань, а не причиною.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно із п.187.1 ст.187 Податкового Кодексу України (далі - ПКУ) датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Оскільки згідно з рішенням Господарського суду Донецької області у справі № 905/1269/18 від 20.05.2019 року, яке набуло законної сили 11.06.2019, обсяги поставленого у травні 2018 р. природного газу, що були визначені Постачальником та не погоджені Споживачем, визнано недійсними, а також визнано недійсною заборгованість за такий газ, то сплата Споживачем авансових платежів за газ, що підлягав поставці (поставлявся) у наступних після травня 2018 року місяцях (які були зараховані Постачальником в погашення такої заборгованості), с першою подією за операцією з постачання газу у кожному конкретному місяці, наступному після травня 2018 року.
Відповідно до п. 192.1. ст.192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, Постачальник за результатами здійсненого перерахунку повинен був скласти податкові накладні, у яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу у періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датами перерахування Споживачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях.
Отже, протиправний характер поведінки (бездіяльності) відповідача полягає у порушенні ним податкового законодавства в частині невиконання обов`язку після 11.06.2019 здійснити перерахунок податкових зобов`язань та скласти податкові накладні, у яких дати складання мають відповідати датам першої події за операціями з постачання газу у періодах (місяцях), наступних після травня 2018 року, а саме датами перерахування Споживачем авансових платежів за газ, який підлягав поставці (поставлявся) у таких місяцях.
Збитками є сума податкового кредиту у розмірі ПДВ, сплаченого Позивачем при одержанні послуг з постачання газу відповідно до Договору та не отриманого Позивачем внаслідок протиправної поведінки (бездіяльності) Відповідача - у сумі 4 832 197,26 грн. Неотримання податкового кредиту підтверджується витягами з податкових декларацій за період з травня 2018 року по дату подання позову.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Беручи до уваги викладене вище, враховуючи той факт, що позивачем до матеріалів справи надані докази неотримання податкового кредиту, суд дійшов висновку про наявність у діях Компанії передбачених законодавцем складових правопорушення.
При цьому, суд відзначає, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги в частині стягнення з Компанії суми збитків в розмірі 4 832 197,26 грн підлягають задоволенню.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов за позовом Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" до Приватного акціонерного товариства "ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОБУРІННЯ" про стягнення 4 832 197,26 грн збитків задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОБУРІННЯ" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, ідентифікаційний код 33152471) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька область, Покровський район, село Рівне, вулиця Шопена, будинок 1а, ідентифікаційний код 34626750) 4 832 197,26 грн (чотири мільйони вісімсот тридцять дві тисячі сто дев`яносто сім гривень 26 копійок) збитків та 72 482,97 грн (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні 97 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 24.06.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ
